Але, крім реалізації своїх великих мрій і глобальних цілей, я ще займаюся цілком конкретною справою – я просто працюю. І працюю з людьми.
Викидаємо 3-й камінець – Пробачаємо собі.
Ми не можемо дати іншому те, чого не маємо самі. Якщо я не маю миру в собі, то як можу поділитися ним з іншим? Якщо я не пробачаю собі свої помилки, то як можу пробачити комусь іншому?
І більше того: чим сильніше почуття провини буде жити у моїй душі, тим сильніше я буду звинувачувати інших. Я прискіпливо шукатиму тріску в оці ближнього, лиш би не помітити колоди у своєму.
Якщо причина непрощення кривдників полягає у цьому, висновок очевидний. Ображена людина насправді винуватить себе, собі насправді не може пробачити. А інші – справжні чи уявні кривдиники – лиш дзеркало внутрішнього картання і болю.
Наблизитися до прощення – це водночас наблизитися до Божої любові. Суть християнської віри у тому, що ми – уже прощені. Батько чекає на нас навіть тоді, коли ми ще лиш у пошуках себе і дороги до Нього. Нам не потрібно заслуговувати прощення, купляти чи випрошувати його. Наше прощення уже готове, і Вечеря готова, і Батько зі святковою одежею та перснем стоїть на воротях, щоб побачити кожного з нас здалеку, вийти назустріч, одягнути святкову одежу та перстень, назвавши нас Своїми дітьми.
Немає прощення до себе? Візьму його у Бога, наповнюсь ним через край і поділюся із тими, хто потребує його від мене.
Пробачити собі – це прийняти безцінний дар Божого прощення. Залишити за собою право бути людиною, яка помиляється (а помилятися – це по-людськи). Зважитися заглянути в очі своїй недосконалості «я така, і така, і така…», але всі мої недоліки і погані вчинки не вростають в мене навічно. Я прошу в Бога прощення і сили змінитися. Я працюю над цим. І хай повільно, міліметр за міліметром, моє життя змінюється на краще.
Тому я обираю приймати Боже прощення і пробачати собі. Також я намагаюся, хай це вдається мені недосконало і кожного разу – за подвиг, ділитися Божим прощенням з моїми кривдниками. Я обираю шукати опору в Господі і дарувати собі не критику, не звинувачення, а розуміння, милосердя і підтримку. Я обираю визнавати свої помилки, але не для саможерства, а для покаяння і виправлення. Я обираю бути доброю до себе. І переносити це добро на інших.
***
Викидаємо 4-й камінець – Заліковуємо давні рани.☀️
Якщо ображатися і спалахувати гнівом – це типова для Вас реакція на найменший подразник, скоріш за все, у Вашій душі притаїлася давня рана. І насправді не кожна нова неприємність, а саме та, давня ситуація викликає сильні негативні емоції (у даному випадку – ненависті чи образи), які лиш «розповзаються» на схожі для психіки випадки.
Проживати кожного разу заново такі почуття немає сенсу, адже стосуються вони не кожного нового випадку, а давньої історії з минулого. У таких драмах і нові персонажі – не зовсім нові, а наче ті актори, які носять грим і костюми людей з минулого, скоріш за все із дитинства. І реагуєте Ви скоріше не на справжні чи уявні образи від нових і нових кривдників, а на вчинки тих давніх кривдників із минулого.
Завершення цього «театру» можливе, як і загоєння тих давніх ран. Але робити це краще з психотерапевтом, бо «дограти» треба саме ту п’єсу з минулого, у якій застрягла Ваша психіка. Саме ту, первинну драму треба прожити, виплакати, викричати… І опустити завісу. Тоді й перестануть з’являтися схожі персонажі і схожі сюжети.
А для початку? Будьте просто добрими із собою. Це Ваша больова точка чи стара рана? Ну то будьте з нею бережні!.. Кожна людина вартує цього. Ви вартуєте цього. Не ходіть там, де граблі… Вже натрапили і почали акробатичний танець? Ловіть себе на перших реакціях, поки Ви ще в силах почути голос розсудку і вплинути на свою поведінку. Підтримайте себе з добротою: «Так, це моя стара рана… Так, це моя типова реакція… Але вона не стосується реальної ситуації повністю… Вона не характеризує мене як людину! Вона просто відображає мою рану… Я спробую відреагувати по-іншому.»
І спрямовуйте туди, на Вашу рану, все тепло, всю ніжність, всю турботу, які б віддали малій скривдженій дитині. А тоді переключайтеся на хороше! На те, що наповнює Вас миром, радістю, теплом. Кожна людина цього варта. І Ви цього варті.
Бажаючи Вам душевного миру і гармонії, Галина Івасюк
Продовження
Початок теми:
Схоже у блозі:
Але, крім реалізації своїх великих мрій і глобальних цілей, я ще займаюся цілком конкретною справою – я просто працюю. І працюю з людьми.
Це мало б звучати десь так, як зізнання у групі анонімних алкоголіків… Але хай буде: я народилася за два тижні до Нового року,
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)