Висновок 13. Поняття життєвого часу і сценарію життя – індивідуальні. Строгі рамки, яким має бути життя у тому чи іншому віці, що треба

Хтось знає, чим зумовлене наше бажання застромити свою голову у рамці відомих образів і відчути себе у чужій шкірі? Я от вирішила спробувати, чи реально повторити посмішку Мони Лізи Чи вона справді така уже неповторна? На фотографічну копію, звичайно, не претендую, але за кілька спроб було б досить реалістично…
Це насправді просто. Ти вдивляєшся в обличчя цієї жінки, в її очі, посмішку… Намагаєшся вслухатися в неї. Занурюєшся в неї, поринаєш у неї і на якусь мить наче відчуваєш її, стаєш нею.
Коли я була мала, то підходила до дзеркала, дивилася собі в очі і розмірковувала, що було б, якби я була не собою, а якоюсь іншою людиною. Мала б інші очі та інші риси обличчя… Відчувала б світ, як інша людина… Думала б, як інша людина… Жила б інше життя… Так ні до чого тоді і не додумалася:) Але звичку заглядати собі в очі зберегла;)
Коли мені було років 17+, я думала, що можу вигадати, якою я хочу бути. Просто придумати себе. «Хочу бути такою, такою і такою», а тоді поводитися відповідно до вигаданого образу. Це було цікаво, але досить стомливо. І якщо я подобалася комусь, мені здавалося, що йому подобається мій образ, але не я. А це суттєвий мінус, як не крути…
Коли мені було років 25 +/-, я читала багато про саморозвиток і хотіла знайти себе. Тобто, себе справжню, задуману природою, Господом… Я любила ставити собі запитання: Хто я? Яка я? Що мені добре вдається? Що подобається? І хто подобається? Чого б я хотіла у житті? А тоді із захопленням поринала у світ самопізнання та мрій:) А ще ми з подругами любили вигадувати одна про одну асоціації:) Якби я була квіткою, то якою? А якщо ласощами? Книгою? Музикою? Або предметом? І так пізнавали себе через погляд дружніх очей.
Коли мені було десь так 30+, я спробувала приміряти на себе образи різних персонажів та робити тематичні фотосесії. Це вдавалося мені зовсім не ідеально з точки зору акторської майстерності, але було надихаюче, цікаво і драйвово:) Продумувати образ, сюжет фотосесії, збирати атрибути…) Я побувала Афродітою, що народжується з піни морської, загадково-небезпечною Шпигункою, ніжною Русалонькою, зухвалою Дівчиною із Нагасакі, Актрисою драми, Принцесою вікінгів… Усі ці жінки, звичайно, не були мною, але у кожній з них я віднаходила частинку себе, яку от так, через творчість, могла проявити у безпечному просторі гри.
І хоч Джоконда – не зовсім мій образ, я все ж не втрималася і приміряла на кілька хвилин цей одіозний персонаж.
Хто я? Мона Ліза, можна просто – МоЛі, чистий еталон, ідеальна проекція всіх Ваших мрій.
Яка я? Заглиблена в себе, але спостерігаю і помічаю все. Скромна і тиха, але впевнена в собі. Я контролюю пориви. Практична. Земна.
Де я? На полотні Леонардо до Вінчі. Відпочиваю на гірському озері. Поза часом і простором.
Що у мене є? Розум. Витримка. Шляхетність. Моя посмішка:)
Хто поруч? Мій Леонардо. Потік туристів (жартую, звичайно… як же вони мене стомили…) Художники. Дослідники. Філософи. Митці.
Куди я йду? У вічність, крізь віки.
А Ви? Тепер розкажіть про себе Ви!
З повагою – Ваша Мона Лі
(Точніше, Галина Івасюк)
Схоже у блозі:
Висновок 13. Поняття життєвого часу і сценарію життя – індивідуальні. Строгі рамки, яким має бути життя у тому чи іншому віці, що треба
От хто чим сьогодні займається у ФБ? Хтось постить щасливі фото, хтось – саркастичні меми, а хтось – збирає (більше не) конфіденційну інформацію…
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)
