А на завершення святого Великого посту і на порозі світлого Воскресіння Христового я б хотіла поговорити про ще одну забуту чесноту, яка дуже полегшує спокійне сприйняття життя, оточуючих людей, проживання складних життєвих етапів та подолання труднощів.

Я вже згадувала мою прабабця – наш духовний орієнтир і фундамент нашого роду. «Дітоньки! Так

Останнім часом я багато писала про різні пристрасті, які киплять у мене в житті і у душі. Мої проблеми збільшилися з такою інтенсивністю, що я, від надлишку закипання, писала, і писала, і писала… І це було для мене непогано… Писати – завжди покращує мій стан… Мені сподобалася моя надлишкова творча

А все-таки у який спосіб ми можемо хоч трошки наповнити свої серця любовʼю? Зараз я запропоную метафору, яка взагалі не моя і далеко не нова, але пасує до теми якнайкраще. Уявімо, що серце, це ділянка ґрунту, на якій ми хочемо виростити щось хороше… Хай буде квітник або сад! Що для

Хто із нас не шукав коли-небудь любов? Зараз за це прийнято соромити: бо то ж (спів)залежність. Зараз цього прийнято соромитися: бо краще не потребувати нікого і нічого, захоплення викликає самодостатність.

А хоча прагнути любові ні не дивно, ні не соромно. Життя народжене з любові, живиться любовʼю, зростає у любові. Здається, навіть

У попередньому дописі ми говорили про те, як зробити генеральне прибирання у засміченій різними невпорядкованими справами голові. І справді, часто причина неспокійного розуму саме у цьому. Але не завжди.

Буває, наш внутрішній мир крадуть думки і почуття, далекі від реальних життєвих клопотів чи навіть запланованих справ. «А що буде, якщо?…» «От

Як же давно я не писала до цієї рубрики блогу! Так давно, що хтось із моїх читачів встиг уже забути, про що вона…) А нові підписники навіть ніколи і не знали:)

Тому, про всякий, нагадую: «Формула щастя» – це рубрика, де я ділюся своїми досвідом, як збільшити відсоток радості у житті

(Завершення теми)

Коли я розпочинала писати на тему вдячності і прощення, це мали бути зовсім короткі статті. Бо ж очевидно-загальновідомо-зрозуміло… Але текст сам розпускався пелюстка за пелюсткою, наче квітка – умиваючись промінням весняного сонечка.

Проте ось сьогодні – завершення цієї чудової теми. На сьогодні завершення. Бо насправді вона, хоч і загальноочевидна, але

(Продовження🎈🌤🎈🌥🎈🌦)

Отже, Ви вирішили пробачити. Ви прожили і відпустили емоції. Ви списали борги. Ви віднайшли прощення у своїй душі. Ви залікували давні рани або принаймні на шляху до цього. Що ще можна додати до теми? Що ще можна зробити, щоб відпустити образу?

Зараз я напишу кілька способів відпускання образ, які можуть допомогти

Викидаємо 3-й камінець – Пробачаємо собі.

Ми не можемо дати іншому те, чого не маємо самі. Якщо я не маю миру в собі, то як можу поділитися ним з іншим? Якщо я не пробачаю собі свої помилки, то як можу пробачити комусь іншому?

І більше того: чим сильніше почуття провини буде жити у

(Продовження теми. Із серії «Формула щастя»)

У попередньому дописі я писала про можливі перешкоди на шляху до прощення. А це: непрожиті емоції, непогашені борги, внутрішнє відчуття провини і дитячі травми. Тут ми зупинимося детальніше на тому, як викинути ці камінці з душі і піти далі з легкістю. ☀️

Викидаємо 1-й камінець – Відпускаємо