Хто із нас не шукав коли-небудь любов? Зараз за це прийнято соромити: бо то ж (спів)залежність. Зараз цього прийнято соромитися: бо краще не потребувати нікого і нічого, захоплення викликає самодостатність.

А хоча прагнути любові ні не дивно, ні не соромно. Життя народжене з любові, живиться любовʼю, зростає у любові. Здається, навіть Всесвіт народжений Любовʼю і живиться із її джерела.

Тільки от безкінечні пошуки любові – даремна і розчаровуюча справа. Жодна людина «із-зовні» не наповнить, не нагодує душу любовʼю сповна. А що ж тоді робити? Відповідь на це люди шукають знову і знову, через роки і століття, хоч вона і відома давно.

Щоб бути повним любові, не треба ходити і шукати за нею серед людей: хто би хоч трохи подав. Хтось подасть, інший не подасть, але навіть той, хто подасть – лише те, що має сам, що носить всередині, і не кожного разу це буде «саме така» любов.

Щоб бути сповненим любові, треба шукати і очищати своє внутрішнє Джерело – очищати і наповнювати любовʼю своє серце. Арабська мудрість каже: «На руці, що дарує троянди, завжди залишається їх аромат». І серце, сповнене любові, завжди буде зігріте теплом.

Коли ми сповнюємо наші серця любовʼю, нам світло і тепло на душі. Світ навколо стає добрішим, гарнішим, кращим… Любов усередині нас породжує співчуття і підтримку до самих себе та до інших людей. Ми отримуємо сили ставитися до себе і до інших «з добром». Ми відчуваємо свою причетність до хорошої тусовки люблячих людей, і на шляху зустрічаються хороші люди.

А людей «чужих», які «не відгукуються», можемо сприймати хоч на краплиночку спокійніше, без радикальних емоцій, і менше дратуватися через дивні вчинки дивних людей…

Що ж потрібно, щоб наповнити своє серце любовʼю і «виростити» джерело любові у собі, у глибині своєї душі?

Зараз модно говорити більше про любов до себе. І все воно було б нічого… але сумна якась картина світу вимальовується, де кожен сам возніс себе на пʼєдестал, возвів у божество і собі самому поклоняється. Хоча нічого поганого немає у доброму ставленні до себе, все-таки любов до себе – це не зовсім та любов, яка наповнює серце теплом, а життя – сенсом. Дивний це сенс – служити самому собі… Людині важливо любити когось, крім себе.

А з іншої сторони, без любові до себе рідко виходить любити інших.

Не вмієш поважати себе – не поважатимеш іншу людину.

Не вмієш ставитися зі співчуттям до себе – непросто поспівчувати іншому.

Не вмієш розрізняти власних бажань – для тебе не матимуть значення бажання іншого.

Не вмієш помічати і турбуватися про свої потреби – не зумієш потурбуватися про потреби іншого.

Не вмієш помічати і бережно обходитися зі своїми почуттями – для тебе не існуватиме почуттів іншого.

Ми рідко ставимося до інших краще, ніж до себе… Частіше добре ставлення до людей без доброго ставлення до себе – ілюзія, самообман. Гірше б не ставитися, от у чому задача…

Хтось заперечить: можна не турбуватися про себе, а турбуватися про інших. І я погоджуся. Я навіть назву три помітні мені варіанти. Перший: Ви святі, ангел во плоті. Буває, мабуть, але я не часто зустрічала. Зазвичай так люблять глибоко літні люди… Другий: Ви турбуєтеся про інших, але не так, як про них, а так, як про себе. Ви не бачите цих людей реальними, з їх реальними потребами. Натомість даєте їм те, що хотіли б отримати самі, але не дозволяєте собі усвідомити як власну потребу. Вони невдячні, Ви стараєтеся більше і зрештою розчаровані. Третій: відбувається неусвідомлений торг. Гра на кшталт «я самозречено буду піклуватися про тебе, а ти натомість відмовишся від свого життя і присвятиш себе, щоб піклуватися про мене.» Називається така гра співзалежністю, щастя зазвичай не приносить.

І ще одне. Я, мабуть, про це вже писала, але хочу повторити. Любов до себе якось неправильно трактується часто… Любов до себе – це робити собі добро і турбуватися про своє життя, а не слідувати своїм примхам. Любити себе – це так, наче турбуватися про дитину… Свою маленьку внутрішню дитину, яка потребує як тепла та ніжності, так і дисципліни:)

Здорова їжа, а не фастфуд…

Спорт, а не лежання на дивані…

Хороші книги, а не стрічка новин…

Коли я думаю, як живу, чим наповнюю своє життя, мушу визнати, я дуже мало себе люблю:) Не знаю, як кому, а мені точно треба старатися краще!

Продовження:

ЯК НАПОВНИТИ СЕРЦЕ ЛЮБОВʼЮ?

Схоже у блозі:

Відповідь: Любов

Господь каже: Ти є

Про межі і безмежність