Словом, із появою у моєму гардеробі Інь я почала кликати їх поіменно!
А було це так. Я зустріла Інь у зимовій колекції Ernstings Family.
Овечий день
Взагалі ми пішли на «Овечий день» тільки для того, щоб потрапити за огорожу до овець! Але довелося слухати лекцію, і ми вже думали, що до овець так і не потрапимо. Вівчар розповідав про концепцію підприємства, яке займається озелененням громадського простору, про догляд за овечками, про професію вівчаря. Виявляється, вона стала тут рідкісною:) І, виявляється, традиційно ця професія – чоловіча. «Слухай, вівчар – це він… А от як буде в жіночому роді?..» – міркує мама. «Вівчарка» – не роздумуючи, відповідаю і, усвідомивши значення своєї відповіді, починаю сміятись.
Мама всім своїм видом демонструє нудьгу і тужливо дивиться у сторону, де тримають овець. Може, вівчар зрозуміє натяк і запустить таки нас туди, куди ми йшли?.. Зрештою пастух веде учасників екскурсії у кошару із умовою, що гладити можна лиш тих овець, які самі цього захочуть. А подобається це далеко не всім вівцям!
Відтак моїм завданням було приманити до себе овечку. Я простягнула руки через огорожу, щоб овечки могли понюхати, звикнути і захотіти підійти поближче, а далі – справа техніки! Гладити пухнастих істот я вмію! Ооо… Перша прийшла!
Біла рогата овечка – наче зефірка – була втіленням ніжності. Вона зайняла місце біля мене і витіснила всіх своїх сестричок. Я пробувала ще одною рукою гладити інших овечок, але моя хотіла, щоб я гладила її обома руками: одною рукою – голівку, а іншою – шийку.
Я з головою поринула у овечу ніжність Це так, ніби ти гладиш величезного рогатого кота! От хіба лиш не мурчить – це єдина відмінність! Поки ти гладиш овечку, весь світ перестає існувати! Всі думки розтоплюються у пухнастій шерсті, а проблеми зникають за дощовим обрієм.
На прощання нам подарували «ароматичні» подарунки – пакетики з овечкою шерстю Наші сувеніри пахли кошарою:) А можна, я заберу з собою одну овечку? У вас тут їх все-рівно вистачає… Або ще: якщо у мене вичерпаються варіанти працевлаштування, один запасний уже є!
Схоже у блозі
Впустити те, що не повторюється
Музей динозаврів та інших дивовиж
Якщо чесно, я Тебе не знаю. Я не бачила візерунку Твоєї душі і не чула мелодії Твого серця. Я не знаю, звідки Ти
Ключик до контенту
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)
Останні статті
Дякую, що завітали до мого блогу:) Приходьте ще і ще!)
