Я запримітила цю книгу на Фестивалі психології та психотерапії. Але в той вікенд я була бідна, як церковна миша, і мені від сили вистачало на обіди. Ну, лааадно, на обіди в кафе (в мене не завжди виходить їсти те, що готують у столових, і я не ризикнула спробувати:) Ну, ладно,

Сьогодні я розповім про одну людину і про одну книгу. Його звати Іван. Йому 30 років. За професією Іван – вчитель фізкультури. І він на 85 % паралізований. Тобто Ваня пересувається лиш в інвалідному візку і частково користується руками. Це була травма шийного відділу хребта і тривале малоуспішне лікування.

Кожного літа,

(УВАГА: ЦЕЙ ТЕКСТ МІСТИТЬ БАГАТО СПОЙЛЕРІВ:)

Я не прийшла в магазин по книгу. Я просто вибирала листівку. А такий товар я вибираю дуууже довго (Ну треба ж, щоб листівка адресату пасувала! А тепер ще лишилось між трьома варіантами визначитись…). Тому я вирішила перевести дух і озирнутися по сторонах, в надії, що

Обережно, цей текст містить мій авторський переказ фільму «Он – дракон». Якщо комусь це заважає отримувати задоволення від перегляду фільму – читати строго не рекомендую. А хто вже бачив чи йому нічого – це для Вас:)

Хтось скаже, що це не фільм, а якийсь ідеологічний «Твікс» –  євразійство і панславізм –