Хтось, може, думає, що я зараз у відпустці, ніжуся собі десь на морському узбережжі?:) А я сиджу під пледом, пʼю гарячий чай із медом… І, наче жінка-кішка, вистрибую по вулиці у ортопедичному чобітку:)

А було це так:)

На ноті «розібралася з усім» і узгодила навіть зустрічі на наступний тиждень, я йшла на

Всі ці історії з новими роботами (вже друга робота за рік) сильно вибили мене з колії і добряче розхитали нерви. Але найгірше у цих історіях: мені бракує часу на те, що робить мене щасливою і додає життю смак та сенс. Мені бракує часу на творчість…

Намагаюся віднайти новий життєвий баланс, але

Тільки не плакати! І це теж пройде…
Це лиш епізод на шляху, не весь шлях, і вже точно не точка призначення! Клубочок покотиться, блакитний клубочок Землі по молочному небу на ниточку розкотиться… Час перейде, і це точно пройде.

Це лиш маленький епізод… І скільки всього вже було… Невже після всіх цих історій

«Господи, забери мене з цього пекельного місця!» – я повторювала ці слова безмовно, стиснувши зуби і нерви, намагаючись просто механічно заповнювати невпинний потік документації. Просто якісь знову висмоктані з пальця проблеми на рівному місці, якась дрібна інтрига і якийсь черговий безпідставний скандал.

Я намагалася дистанціюватися від цього всього і зберігати внутрішній

Хто стежить за новинами мого життя і блогу, знає: цього літа у нас сталося поповнення сімʼї – з України у Німеччину до нас перебрався наш улюблений котик Оранж. Я вже писала про його неймовірну подорож і про мої спроби дресирування після кількарічної розлуки… А зараз я хочу розповісти про його

У минулий четвер ковдра пухнастого снігу встелила Берлін. А я несподівано помітила, що мені від цього «ніяк». Що неабияк мене здивувало: я дуже люблю сніг.

Я добиралася до клієнтки півтора години громадським транспортом. Зазвичай – швидше, але випав сніг, і мені трохи не повезло. Перед тим з 8:30 я була у

Світанок 31 грудня. О 4-й ранку (чи правильніше сказати, все ще довгої зимової ночі) мене розбудив божевільний крик і блакитне сяйво від поліцейської машини. Я навіть не стала визирати у вікно, що там таке трапилось… Цей крик – замість тисячі слів… Одразу зрозуміло: у наш далекий від світського престижу район

Мені вперше наснився сон німецькою мовою:) Нічого такого: колеги, робочий контекст… Але сам факт… Я вчила німецьку з дитинства! А потім викладала… Іноді бувала у Німеччині. І останні роки я тут… Але сон по-німецьки наснився вперше – за всі роки!

А потім мені наснилося море – бурхливе, розбурхане море… А я

Я вигадала новий спосіб виживання у моєму новому житті: сприймати все як гру. «Та це ж дуже цікаво!» – казав мій тато, коли треба було розібратися з хімічними рівняннями. Я вірила, що це дуже цікаво, і починала сприймати їх як ребуси, або ж японські кросворди. «Це ж дуже цікаво!» –

Стою на порозі нового. Переді мною – наче велика гора. А я – лиш на першій сходинці. Мені стомливо навіть думати про шлях, який треба пройти. Стараюся не заглядати далеко наперед. Рухаюся маленьким кроками. Мені б день протриматися. Протрималася. Тоді тиждень… Є! Місяць… Пів року… Рік? Здається нереальним. Але може