Подорож Психеї, чи то Герди – шлях душі, формування, становлення душі у любові. Зцілення Ероса, чи то Кая – зцілення травми внаслідок внутрішнього ресурсу, зростання і роботи душі, відродження життя у любові.  Возз’єднання Ероса і Психеї – внутрішня цілісність, повернення цілості через возз’єднання з власною душею і повернення здатності любити.

(натхненні новою колодою МАК, якою не можу натішитись😊)

Насамперед хочу поділитися своєю чудесною знахідкою – розповісти про колоду метафоричних асоціативних карт «Скарби Герди» (автор – Світлана Чернишева, ілюстрації Ірини Кузубової).

Я закохалася у ці карти з першого погляду – такі вони гарні😊 Так, наче в руках у тебе не психологічний інструмент, а

Є така заїжджена фраза «над відносинами працювати треба.» І говорять її завжди з таким натужно-серйозним виразом обличчя, ніби диплом захищають чи в президенти йдуть. А я, хоч убий, не розумію її значення

Ні, я не сперечаюсь! Заміжня я не була, всіх жахіть закулісся не бачила. Але з іншої сторони… Я ж

Цей допис знаменує початок нової рубрики у моїй творчості. Поруч з ліричною прозою, смішними історіями та роздумами про життя я вирішила підготувати серію “корисних” відео на тему психологічної гігієни. Перше відео – про емоції.

Отже, пропоную Вашій увазі добірку відео про те, як зрозуміти та опанувати негативні емоції і, звичайно ж,

Якби я звернулася до себе самої, на 10 років молодшої?.. Я б сказала: «Не шкодуй! Ти взагалі нічого не втратила! Далі буде лиш цікавіше! Але і випробування йдуть непрості. Ти будеш після них набагато кращою, ніж зараз, стійкішою, впевненішою, просто дорослою. Але це все буде потім, не треба забігати наперед.

Хай там що, а сонце усміхається! Навіть якщо крізь хмари, і не видно. І життя – коштовне, навіть якщо крізь біль.

Не так давно я вирішила радіти. Точніше навіть не так. Я вирішила кожного дня наново вирішувати радіти. Бо це не виходить вирішити раз і на завжди. Завжди знаходиться якась ниточка,

Я тут недавно текст один писала… Про «чоловіка моєї мрії», чи як його краще назвати… Я тут подумала… Якийсь він в мене не досить “ідеальний” вийшов… Треба його трошки “уідеальнити”… Чому я про це подумала?

Я листала красиві профілі. Ідеальні профілі. У мене теж (на мій смак) красивий профіль. Із

Я небажана, і зустріч зі мною небажана. І я пропоную свої небажані почуття тому, кому я небажана!.. І це ж було очевидно з твого мовчання! І як я цього могла не зрозуміти? Чому я прийшла? Я хочу зменшитися, зменшитися, стати зовсім невидимою… Моє тіло зраджує мене. Очі самі зніяковіло опускаються,

Тшшш… Говори пошепки. Щоб я (від)чула, як б’ється твоє серце. А хоча… Можеш і взагалі помовчати. Я хочу просто послухати твоє дихання.

Пошепки. Говори пошепки, щоб я чула, як ти дихаєш. Мовчи, щоб якоюсь незрозумілою навіть мені самій ділянкою на спині я вловила ті почуття, що переповнюють тебе.   Замри, щоб я

Зайшло сонце. Зійшло сонце. Чорний шоколад. Чорний-чорний. Життя. Як чорний шоколад. Таке любиме, а таке гірке.

Чорний-чорний ранок. Ти прокидаєшся під тягарем неподоланого (а здається, що нездоланного). Немає сил вибратися з-під ковдри. Сил немає піднятися з ліжка. Паволокою затягує розум. Втягує у вир всі почуття. Втягує у себе. Вдавлює в ліжко.