(Продовження🎈🌤🎈🌥🎈🌦)

Отже, Ви вирішили пробачити. Ви прожили і відпустили емоції. Ви списали борги. Ви віднайшли прощення у своїй душі. Ви залікували давні рани або принаймні на шляху до цього. Що ще можна додати до теми? Що ще можна зробити, щоб відпустити образу?

Зараз я напишу кілька способів відпускання образ, які можуть допомогти у тих чи інших випадках. Звичайно, механічно, «під копірочку», я б ці способи не застосовувала. Випадки індивідуальні, треба прислухатися до відчуттів, розуму і серця, що підійде в кожній окремій історії. Але варіанти все ж запропоную.

Стратегія 1, очевидна. Виказати образу адресату. До цього треба дозріти. Хоча б тому, що реакція іншого може бути різною: хтось щиро пошкодує і попросить пробачення, а хтось скаже, що такого і не пригадує, почне применшувати серйозність кривди або навіть спробує звинуватити Вас. Ви готові зустрітися з реакцією «невизнання вини» та «нешкодування про скоєне» і, але попри це не дати себе заплутати, збити з толку, не засумніватися у своїй позиції, притримуватися своєї лінії, і водночас після цього все-рівно пробачити та відпустити? Якщо так, то стратегія відвертої розмови досить хороша. Попустити мало б ґрунтовно.

Відверта розмова – найкращий з усіх способів, коли залишилася потреба зберегти і трансформувати відносини у кращі, здоровіші, зріліші. Якщо тебе почують, є шанс на «зустріч». Але якщо «не почують», може бути ще більше віддалення і розрив – цей варіант теж треба приймати.

Висновок довгої промови. Виказати образу кривднику – найкращий варіант. Але лиш у тому випадку, коли Ви добре усвідомлюєте себе, свою позицію, можете опиратися на себе і тверезо, без ілюзій оцінюєте реальну ситуацію та потенційні наслідки розмови. Якщо з різних причин пряма розмова з кривдником неможлива, на допомогу приходять психологічні прийоми і методи…

Стратегія 2. Виказати образу «ерзац-адресату» – другу, психологу, психологу, який візьме на себе роль кривдника з реальної ситуації, «пустому стільцю», ляльці… Краще людині, звичайно. Якщо мова про якусь психотерапевтичну техніку і неживий об’єкт спрямування емоцій, то ефективніше і безпечніше її проводити з психологом. Важливо, щоб цій людині (чи то другу, чи психологу) Ви могли по-справжньому довіритись. Тобто, очікувати підтримки без осуду Вашої поведінки («сам винен, що в таку історію вляпався»), без знецінення Ваших почуттів та серйозності ситуації («та хіба це вартує таких переживань?», «та хіба це проблема?»). І ще: Ви маєте бути впевнені у безумовній доброзичливості до Вас та конфіденційності після розмови.

Стратегія 3. Складання наративу. Або, простими словами, перетворення давньої образи в історію. Взагалі складання цілісного тексту працює не лиш із образами, а й із різними психотравмами. Власне, одним із наслідків ефективної психотерапії має стати відновлення неперервної лінії життя, формування цільної життєвої історії без зламу у точках, без «до і після». Користь складання історії вже хоча б у тому, що Ви чітко сформулюєте для себе ситуацію, назвете і ще раз проживете почуття, що застрягли, зможете відокремитися від болючої історії, побачити її зі строни, зробити висновки, відпустити у минуле і вплести у неперервну лінію Вашого життя.

Стратегія 4. Написати і не відправити лист. Цей варіант – щось проміжне між розмовою і складанням наративу. З одної сторони, Ви можете уявити перед собою Вашого кривдника і спрямувати до нього Вашу образу. З іншого боку, письмо – це вже початок когнітивного опрацювання і перетворення травми, в якій Ви живете, у прожитий досвід.

У цій техніці лист все-таки не варто відправляти адресату. Тобто, відправити, звичайно, можна, але наслідки враховувати потрібно – так само, як і з відвертою розмовою. Плюс до цього, Ви ще не будете впевнені, чи потрапив лист до адресата, в якій ситуації, хто ще його прочитає і як власне він на нього відреагував.

Думаю, якщо є бажання лист надіслати, то варто чесно спитати себе, навіщо Вам це потрібно, на яку реакцію розраховуєте, який розвиток подій після цього реально можливий і чи не краще поговорити віч-на-віч. Якщо потреба збереглася, я б робила дві версії листа. Одну – для себе, де Ви виказуєте і проживаєте свої почуття наповну, без фільтрів. Іншу – для адресата, з врахуванням Вашої мети, його особливостей сприйняття і можливих наслідків.

Щодо першої, відвертої версії листа, то текст варто перечитувати час від часу для себе, поки Ви не зможете повертатися до нього спокійно. Потім лист можна спалити чи зберегти – на власний розсуд.

Стратегія 5. Відреагування агресії. Якщо у процесі знайомства з Вашою образою Ви виявили за нею захований гнів (що дуже і дуже реально, а також дуже і дуже нормально), у Вас закономірно виникне потреба якось із ним справитися. А гнів – це сильна емоція, так просто під подушку не сховаєш. Річ у тім, що гнів (і схована у ньому агресія) дає потужний заряд енергії, який потрібен Вам у даному випадку для того, щоб захистити себе, відстояти свою позицію і змінити шкідливу життєву ситуацію. В принципі, це і є основні (у випадку з образою) способи корисного відреагування гніву: захистити, відстояти (вибороти), змінити.

А що робити з надлишком агресії, який виник унаслідок травмуючої ситуації? Замкнути в собі – це запустити процес саморуйнування. Спонтанно виплескувати на оточуючих – негуманно щодо цих самих оточуючих, шкідливо для відносин і не приносить реальної користі для Вас. Одразу почнемо з пункту «психотерапія» і на цьому ж завершимо: в ідеалі так, це зрозуміло. Що Ви можете зробити самі? З користю енергію агресії можна спрямувати у досягнення цілей, фізичну працю, спорт, роботу з каменем та іншими жорсткими матеріалами. Більш «м’які», «жіночі» варіанти? Крик, спів, театралізації, витанцьовування – все, куди Ви можете спрямувати потужну хвилю енергії. І, у контексті українського сьогодення: волонтерство – це теж продуктивна стратегія взаємодії із своїм гнівом.

Бажаю Вам безхмарної погоди на душі!🎈🌤🎈🌥🎈🌦

З повагою, Галина Івасюк

Початок теми:

Допомога у прощенні

ФОРМУЛА ЩАСТЯ (5-й елемент)

Завершення теми:

Вдячність і прощення

Наступна тема

Формула щастя: 6-й елемент