(Продовження теми. Із серії «Формула щастя»)

У попередньому дописі я писала про можливі перешкоди на шляху до прощення. А це: непрожиті емоції, непогашені борги, внутрішнє відчуття провини і дитячі травми. Тут ми зупинимося детальніше на тому, як викинути ці камінці з душі і піти далі з легкістю. ☀️

Викидаємо 1-й камінець – Відпускаємо емоції.

Перш, ніж пробачити, більшості людей корисно дати вихід емоціям. Зазвичай такі тяжкі емоційні стани, як ненависть чи образа, на пустому місці не виникають. Якщо Ви відчуваєте сильну образу чи ненависть, скоріш за все, у Вас є справді дуже серйозні причини так себе почувати. Само собою, якщо Вас скривдили чи навіть систематично кривдили впродовж тривалого часу, або ж не дали того, що Вам по праву належить, у Вас буде це викликати сильні емоції. І зазвичай, просто так, від одного рішення пробачити, ці емоції не випаруються.

Тому важливо їх цілеспрямовано та усвідомлено відпустити. Як? Щоб із кимось добре розпрощатися, вартує для початку із ним привітатися:) Перш за все, дозволити емоціям бути – не винити себе за негативні емоції, не гнати їх геть, не відволікатися на щось приємненьке чи смачненьке;) Тоді – дозволити собі помітити свої емоції, зустрітися з ними, побути з ними і у них, можна навіть поговорити – спитати, як їх звати, чому прийшли до Вас, що хочуть Вам сказати… Занотувати собі їх відповіді: 1) Як звуться Ваші гості? 2) Чому вони до Вас приходили? 3) Що хотіли Вам розказати? Про що попередити? А тоді можна цих «гостей» з миром випровадити! (Якщо вони досі самі не пішли:) А саме: виказати, викричати, виплакати, вималювати, виспівати, витанцювати… Словом, відпустити!…

У Вашій душі «засиділися» важкі почуття, з якими не можете  розпрощатися? Спробуйте поговорити з ними;) А тоді відпустити з миром! Залишивши кімнату лиш для миру, радості і любові!

***

Викидаємо 2-й камінець – Списуємо борги.

Зберігати образу – це наче продовжувати давати кредити боржнику, який не погасив попередні.

Здається, цей феномен відомий багатьом – чим більше ми вкладаємо у справу чи відносини, тим складніше їх завершити у випадку невдачі, тим важче признати сам факт невдалої інвестиції. І тоді обманутий інвестор, замість того, щоб признати помилку і змиритися із втраченими матеріальними чи душевними ресурсами, продовжує вкладати далі, плекаючи химерну надію повернути у такий спосіб раніше зроблені вкладення.

Щось схоже відбувається з людиною, яка не хоче пробачити образу, надіючись на вибачення / компенсацію від кривдника. І воно було б справді справедливо, щоб наші кривдники і боржники усвідомили свої помилки, попросили пробачення чи скомпенсували зроблене (і незроблене)…

Але біда в тому, що більшість таких боржників не має чим повертати свої борги. Бо якби внутрішній ресурс був, то і боргів би не було… Виходить, добиватися пошкодування чи компенсації у багатьох випадках – це все-рівно що ходити по воду до пересохлої криниці. Якщо у людини не було любові всередині, то вона і не з’явиться сама по собі. І поки та людина не почне працювати над своєю внутрішньою повнотою, очікувати від неї якогось пошкодування чи компенсації за кривду – даремне фантазування і марнування свого внутрішнього ресурсу.

Людина, яка не хоче відпустити образу, поки не отримає вибачень і відшкодувань, стає схожою на нещасливого інвестора, який продовжує вкладати свій ресурс (у даному випадку – душевну енергію) у провальний проект, надіючись добитись таки компенсацій.

В обох випадках вигідніше списати борг, ніж продовжувати втрачати. Або, як зовсім дохідливо кажуть у народі: «Злізь з коняки! Вона здохла…»

Я, мабуть, повторю зараз банальність… Але раптом хтось ще не чув!:) Якщо важко пробачити іншу людину, бо вона не заслужила прощення, пробачте заради себе: Ви заслужили з миром у душі рухатися у майбутнє, не носячи за собою тягар чужих вчинків. 

Продовження:

Допомога у прощенні (ч. 2)

Початок теми:

ФОРМУЛА ЩАСТЯ (5-й елемент)