Але суть всього написаного ось в чому. Суть в тому, заради чого ми плануємо час? На що ми хочемо його витратити?

Є така легенда. Про людину із Заходу і людину зі Сходу (і вона немає геополітичного підтексту). Людина зі Сходу прибула в гості до людини з Заходу. Людина із Заходу постійно поспішала і тягнула гостя за собою: «Швидше. Ми втрачаємо час. Швидше.» Нарешті, прибувши до місця призначення з випередженням, людина із Заходу з гордістю відзначила: «Ми заощадили час.» Гість зі Сходу спитав: «А на що ми цей час витратимо?»

Я почала планувати свій час, керуючись амбіційними цілями, прагнучи більше, вище, краще!.. І мене досі приваблює це «більше, вище, краще».  Я люблю «більше, вище, краще». Але ж життя полягає не в цьому. Має ж бути щось, заради чого ти борешся? Має бути щось, чим ти живеш. Має бути щось, що ти робиш у світі, що приносиш у світ. Щось, чим ти є. І це щось має більше значення, ніж «більше, вище, краще» кожного разу і з усіма.

Думаю, є три способи потратити свій час життя. Результати, насолода і буття. Про спосіб перший я вже ніби написала:) Ти можеш досягти багато, але де в цей час було твоє життя? Спосіб другий? Як на мене, це досить нудно. Не те, щоб я була проти задоволень… Я зовсім не проти… Я дуже навіть за:) Але! По-перше, боротися цікаво. А, особливо, виборювати і вигравати! По-друге, сумнівне задоволення – тішитися у домі без вікон, без дверей і без протиракетних установок… По-третє, якщо взагалі без досягнень, не факт, що буде чим задоволення оплачувати… Але це ж очевидно. Але суть навіть не в тому… Суть в тому, що має ж бути суть!

Перемоги і досягнення – це не суть. І насолоди та задоволення – теж не суть. І те, і те має значення, але ні те, ні інше – не суть. Суть в тому, ким ти є і ким стаєш, коли живеш так, як живеш. Як розкриваєш те, що в тобі закладено, що ти розвиваєш і розкриваєш в собі, і які вчинки ідуть за тобою слідом.

Важливо, витрачаючи час свого життя, відчувати, що речі, на які він пішов, мають сенс. Важливо робити справи, в яких розкриваєш себе, і знаходити при цьому час на те, що просто приносить радість. Важливо, щоб поруч були люди, які рідні твоєму серцю, які живуть в твоєму серці. Біля яких тобі добре, з якими хочеш бути. Я назвала цей третій спосіб «буття», бо витрачаючи час свого життя у цей спосіб, ти насправді є.

То що ж насправді важливо? Що має сенс? Я думаю, час на важливе – це час на:

1. Справи, які слідуватимуть з тобою у вічність. Справи, які змінюють тебе, наближаючи до Бога. Час на розмову з Богом. Час на вдячність, і час на покаяння. Це найважливіше. Але ми мало часу відводимо на це. Я мало часу відводжу на це. Хоча це найважливіше.
2. Час на розвиток!) Оооо… Це мій найулюбленіший час;) Пізнавати себе!:) Віднаходити у собі здібності і таланти!) Розвивати свої здібності! Пробувати нове! Знайти, що твоє:) Здійснитися в ньому!) Люблю-люблю-люблю! А якби ще розвинути це «своє» у щось більше!) Що виходить за межі тебе і зростає!!! Цьому б я присвятила увесь свій час, якби могла! Якби не…
3. Люди. Час на людей важливий для мене. Банальною брехнею було б сказати, що я люблю людей. Коли мені наступлять на ногу, не так дуже і люблю:) Але я люблю спілкування, і для мене важливі люди. Хоча мені важливо, щоб біля мене були саме «ті» люди. Люди, з якими мені тепло і спокійно. Люди, біля яких можу мріяти. Люди, з якими залишаюся собою. Один друг сказав мені: «Ти така зайнята. В тебе немає часу на відносини.» (Бачиш, яка я злопам’ятна? Я кожного разу тепер буду тобі це згадувати:) Але, по великому рахунку, “твої” люди не займають часу. І я завжди маю час на людей.
4. Спокій. Час на тишу. Я люблю тишу. Ні, ну сама я доволі шумна, звичайно…) Розмовляю, ніби переді мною завжди група студентів:) І навіть кіт вважає за краще мовчки, не видаючи навіть нещасного «мяу», виповзти з-під мого тапка, аніж слухати мій переляканий крик:) А проте я люблю тишу:) Мені важливо зберегти рівновагу. Це одна з причин, чому я люблю бігати. Люблю прибирати, мовчки перебираючи хатню роботу і неквапливо впорядковуючи свої думки. (Правда, для об’єктивності слід додати, що прибирати я люблю далеко не завжди, і актуальний інтер’єр мого дому не свідчить про високий показник внутрішньої рівноваги господині:) 
5. Час на здоров’я і красу. Він би, по правді, вище мав стояти. 5-те місце для такого – ніяк не справедливо. Тому, домовимось, 5-те – у викладі, лиш ніяк не по важливості. Це – база всього, це – життя. Багато без здоров’я зробиш, ага… Здається, тут і аргументація зайва. І, хоч успіхи у мене «так собі»… Але, до речі, люблю цей час:) Час здоров’я і краси. Він тихий, спокійний, очевидно важливий. Це, мабуть, звучало б для моєї вчительки фізкультури досить смішно, але я полюбила спорт (чи те, що я спортом називаю:), і навіть отримую задоволення, коли в мене виходить нова розтяжка. Люблю «молодіти», випробовуючи на собі різні таємниці жіночої привабливості:) Здорова їжа… Здорова їжа… Може хтось біля мене любити готувати здорову їжу, будь ласка?:) Чи хоч за компанію?…
6. Час на смуток. Смуток, він є… Так чи інакше, ні в кого немає ідеального життя. Іноді, в погоні за ідеально розпланованим днем, хочеться вирвати смуток зі свого життя – щоб не займав мій час. Але… Так не виходить. Біль і страждання у житті є. І почуття – болючі, їдкі, затоплюючі гіркотою душу… Їм не заборониш приходити, їх не висмикнеш просто з серця. Відганяй – не відганяй, борися – не борися, помічай – не помічай… Вони є. Але є і хороша новина!) Якщо ти зважишся глянути їм в очі і дозволиш собі пережити їх, вони самі підуть. Підуть, залишивши зерна досвіду, які, з часом, проростуть пагінцями мудрості. Підуть, навчивши радіти і дорожити. Радіти найменшому. Дорожити найціннішим. А щоб не шкода було витраченого на біль часу, мені простіше віддати болю данину – мій час на смуток.
7. Час на радість. (Я хотіла завершити список хорошим:) Мені досі властиво це: встигнути більше і більше. І: чи досить важливим є те, що я роблю в даний момент часу? Чи має воно сенс? Я була б не я, якби не намагалась і відпочинок зробити змістовним:) Дозвілля теж має бути різноманітним і мати сенс! І я люблю всі мої змістовні хоббі. Але! Попри це! Не менш важливим є все-все хороше, що робить життя яскравішим, наповнює нотками щастя, дарує йому смак:) Я зовсім не вмію малювати… Але це так приємно – просто малювати:) Такий самий клопіт маю ще з танцями: не вмію, скільки б не вчилася, а люблю! У мене є купа некорисних дівчачих хоббі:) А втім… Хіба вони некорисні, якщо дозволяють оточити себе з усіх сторін красою? І ще! Ти не можеш чекати спеціально відведеного часу на радість. Проблеми і сум підкрадаються незвано, не чекаючи спеціальної графи у планувальнику. То чому б не збирати краплинки радості кожного дня?!

Я хотіла, щоб було 7 пунктів:) Просто тому, що люблю магію цього числа;) Хоча ні… Не просто. Мені насправді все вмістилося в 7. Звичайно, в кожного з нас знайдеться набагато більше блюдечок, на які він розкраює час свого життя. Робота, побут, сім’я, друзі, різні хоббі… Кожен з читачів може додати безліч власних пунктів. Проте я намагалася поділити всі чи більшість наших справ між сенсами. Сенс роботи, на приклад – у розвитку і у здійснених справах. Сенс відносин – щоб були рідні, щирі люди і тепло між ними. Побут – хай буде внутрішній порядок, тиша. І, значною мірою, передумова раціонального використання часу, до речі. Кулінарія хай відправляється до здоров’я. Чи до простих радостей… Але ж не можу я утримувати цю радість лиш для себе… Готова розділити її з ким-небудь іншим:) Зрештою, назви пунктів і їх кількість не принципові. Головне – встигнути важливе. 

Для мене важливо – любити і творити. Займатися улюбленими справами і бути поруч з улюбленими людьми. Тобто, займатися тими справами, в яких віднаходжу, розкриваю і відображаю себе. І бути з тими людьми, з якими хоче бути моє серце. І бути з тим чоловіком, для якого розквітає і струменить теплом моє серце.

Початок цих роздумів:

Час мого життя (частина 1)

Схоже: Подаруйте мені час!?

Моя особиста веселка