От цікаво, чи не перевелися ще принци на Землі, які шукають ту принцесу, що із безсонням? Якщо є такі, я іду до Вас! Запевняю: хоч із горошиною, хоч без, а у номінації тривожного сну я перетру всіх конкуренток на порох!

Знаю-знаю, зараз модно шукати різні психоаналітичні трактування старим добрим казкам. І то такі, що брати Грімм, червоні, мов свіжозварені раки, стояли б мовчки, потупивши очі, курили і піч колупали! Читаю я ці всі наукові байки, читаю, і от що думаю: а не соромно Вам? Дівчина спати не могла!.. У дівчини – безсоння… А Ви… Пропускаєте чужі пробеми крізь свої збочені психоаналізом мізки! Поспівчували б краще чи хоч чаю з меліски заварили!…

Я завжди казала, що якщо коли-небудь матиму дитину, вночі до неї буде прокидатися чоловік – бо ну не можу я не спати! Ох, як же гірко я помилялася…) Та я з теперішнім моїм ритмом… Могла б трійню вигодувати!

Цю «чудову» особливість нервової системи я успадкувала від тата – а з віком всі кращі батьківські риси розквітають;) Щодо сну у нас завжди була армійська дисципліна: коли наставав час «відбою», по хаті миша боялася перешелеснути! Бо якби тато прокинувся… А він би точно прокинувся… Миша мусила б загинути голодною смертю. Бо вдруге тато би вже не заснув.

Так от: у спадок мені дісталася така надчутлива нервова система, що з толком використати її суперпровідність можна хіба для контактів з інопланетними цивилізаціями! Ну, може, зробити ще антени з фольги і ловити сигнали з космосу! Прийом, Марс, це Земля. У вас там є життя? Ви зараз можете спати? А я от – ні…

Причин «неспання» у мене – увесь спектр: від інфрачервоного до ультрафіолету. Занадто спокійно провела день – не стомилася, не можу спати. Занадто інтенсивно провела день – перезбуджена, не можу спати. Подушка занизько – голова падає – не можу спати. Подушка високо – голова горує – не можу спати. В кімнаті жарко – не можу спати. В кімнаті холодно – не можу спати. Муха пролетіла – та це ж уже майже повітряна тривога! Хтось поруч захропів – жодних проблем, взагалі не чую. Наче шум дощу за вікном чи мурчання котика. Дуже голосно захропів? Ну хай буде: мурчання великого котика:) Або тигрика. Ось! Мурчання тигрика.

Щоб збільшити свої шанси на заслужений нічний відпочинок, я розпочала марафон здорового сну. На вечір справ не планувала. Перед сном пройшлася. Кімнату провітрила. Душ прийняла не надто пізно – щоб не прокинутися. Не нервувалася, гострих тем уникала, лиш читала і малювала… Випила краплі мелатоніну, ложку валеріянки і капсулу для сну…. В якийсь момент я почала жартувати, що сплю тепер виключно з Валеріаном:) Але ні… З Валеріаном я теж більше не сплю… Та я вже цілий ритуал здійснила, щоб розслабитися! Всі сили напружила, щоб розслабитися! Не розслабилася… Закрадається здогадка, що сили треба було розслабити, а не напружувати, щоб розслабитися – але от як це зробити, не навчилася!

Я вже випуск психологічного журналу про безсоння купила – не відкрила… Бо ж власних проблем торкатися не хочеться…

Треба виробити якийсь такий технічний стан тіла, щоб у нього був хоч шанс розслабитися… Так, подушку покласти під шию – це раз. Подушку затиснути колінами – це два. Одною ковдрою накрити спинку, іншою – животик… Стоп. Навіщо я це роблю? Що це мені дає? Аа, зрозуміла! Так бочок провітрюється;)

От чисто технічно: що тепер робити? Очі закрила. Не сплю. Може, відкрити? Бо це ж силоміць не заснеш… Очі відкрила – тепер точно не сплю… Бо як заснеш із відкритими очима? Очі знову закрила. Не сплю. Все логічно: бо як заснеш, то закриваючи, то відкриваючи очі? Повернулася на правий бік. Трохи полежала. Незручно. Повернулася на лівий бік. Ще трохи полежала – теж не те. Лягла на спину, дивлюся в стелю, так і відчуваю, як зараз почну розслаблятися… А може б мені поза Спайдермена підійшла? Так, щоб лапками – на стінах і головою – донизу? От лиш біда, мої лапки до стін не липнуть…

3-я година ночі. Дайте мені хтось по голові – щоб я просто вирубилася… Або хоч келішок горілки…

4-а година ночі. По безлюдній вулиці у справах пробіг лис. Місто засинає, прокидається мафія:) Ти диви… На пішохідний перехід пішов… Навчився. Виходить, коли Вам здається, що за Вами спостерігають, Вам це не здається…)

5-а година ранку – лис повертається до рідного дому.

6-а година ранку. Світає. Птахи займаються ранковими туалетами. Я бадьора, ніби не було безсонної ночі. На порядку денному – зйомки нового трилеру «Галя in Zombieland» – ні жива, ні мертва, ні холодна, ні тепла, ні працюю, ні сплю. Роблю каву з печивом. Починається новий день.

***

Цей текст я писала рівно рік тому, але не могла завершити: вкінці мені стало досить несмішно, і я передумала оприлюднювати. За рік моє ставлення до проблем дещо змінилося, і мій стан відповідно теж. Я потроху, крок за кроком, вчуся відпускати. На кожному кроці, де лиш маю нагоду, зачерпую собі долоньками ковточок тиші. І поступово, але не без приємності, відновлюю навик лінивого відпочинку. Це коли ти просто нічого, ну от взагалі нічого корисного не робиш! І хоча я не знаю, на скільки мого дзену вистачить і коли наступного разу знов не засну, залишу собі цю історію на згадку – у якості дотепного погляду на невеселі епізоди життя.

Схоже у блозі

Вирішила більше відпочивати

Щоденник (не)здорового харчування