Пари швиденько, мов дзиґи, завертілись у веселому танку, а от мені вже після перших кількох кроків було не до жартів. Мало того, що
Відколи я «дорвалася» до танцювальної школи, де мої «ексклюзивні» здібності – не перешкода, я трошки ввійшла в ажіотаж. Наче дитина, яка стала перед великим столом, накритим різними солодощами! Хочу набрати собі з цього чудесного шведського столу побільше різного, хочу спробувати і це, і це, і це… Бо чому одразу зупинятися на чомусь одному? Походила на стандарт – тепер хочу підучитися диско. Засвоїла ази диско? Цікаво підтягнути до якогось рівня латину. Займатися латиною приємно, але є ще свінг… Мені подобається пробувати різні танці. Але є такий один… Це просто «одна любов» з перших ноток щемливої мелодії… І хай я тут буду не надто оригінальною… Але для мене це – вальс. Я не люблю жоден танець так сильно, як вальс.
От зал завмирає в очікуванні, із серця кімнати – пелюстка за пелюсткою – розкривається бутон мелодії, невагомо-духмяні нотки випрямлюють свої шовковисті спинки, випинають оксамитові груди, беруться за руки і сплітаються у трояндовий цвіт.
А я, така невагомо-прозора, наче піна морська, наче музика вальсу, наче пара над полем, мов ефір, немов дим… Заплющую очі, наче кішка, вловлюю кінчиками фібр ритм партнера, розчиняюся в ритмі вальсу, хитаюся на легкій хвилі танцю, потойбічно-прозорою посмішкою збираю трояндові нотки на губи, злизую солодкі нотки на губах… «Ти закриваєш очі, коли танцюєш вальс?…» «А, так…»
Я люблю танцювати вальс із заплющеними очима. Наче вальс – це поцілунок… Або ж поцілунок – це вальс;) Жоден партнер досі не жалівся на таку мою любов. Це одна з переваг бальних танців: партнерка може розслабитися, бо партнер веде. Не напоротися на іншу танцюючу пару – почесний обовʼязок партнера. Але так я танцюю вальс не завжди. Передумовами до мого улюбленого «сорту» вальсу є, по-перше, мінімальне знання фігур: якщо я не «вивчила урок», то і очі не заплющу. Ну і, по-друге, вміння партнера «тримати курс». Якщо мене не покидає відчуття, що от-от ми налетимо на іншу пару і скрутимо собі шиї, я всіма моїми фібрами ловитиму сигнали залу, корегуватиму курс, але очі точно не заплющу. Кайф-кайфом, але я не самогубця – життя мені ще дороге!
Взагалі я думала, що нарешті вже добре вмію танцювати вальс, тому відтепер зможу просто заплющувати очі і отримувати задоволення від танцю. І – о, карма – як тільки я так вирішила, ми на кожному занятті почали вчити якусь нову фігуру! Я знову плуталася у своїх лапках, наче я – сороканіжка якась або у крайньому випадку пʼяний павучок… Партнери раз за разом пояснювали мені всі ті химерні фігури… А я – вся така відмінниця у бантах – де вже тут заплющиш очі: «Повторіть, будь ласка, ще…» Можна, ми ще хоч щось потанцюємо, окрім вальсу?… Я не можу більше вальс!!! Мені вже в голові бряжчить той вальс, один-однісінький вальс!!!…)))
Зміна напрямку обертання у вальсі мені не йшла ну ніяк! Бо я ж засвоїла: обертаємося за годинниковою стрілкою! Крок лівою – назад, крок вправою – вперед! І тут раптом якийсь «бармалей» взяв і переплутав мені усі кроки! Лівою – вперед, правою – назад! От просто комірець-навиворіт: все шкереберть! Те ж саме – з фокстротом! Лівий поворот – просто ніяк!
Прийшла на танцювальну вечірку в школу. Запрошує пан до танцю. Приємний такий, спокійний, любʼязний, ввічливий пан. Танцюємо, потроху знайомимося, і от він пробує зробити цей самий «лівий» поворот. А я наліво повернутися не можу, мій внутрішній танцювальний компас у ліву сторону не обертається! Партнер це швидко помітив і спростив крок. А на мене така образа і розчарування найшли: «Ти зовсім у мене не віриш?.. Може б мені все вдалося, якби ми спробували ще?…»
А згодом, через якийсь час, приходжу у нову танцювальну групу, підходжу до реєстрації – а там вже стоїть от цей самий пан. У мене радість така – здіймаюча кришечку – від вуха до вуха: «Привіііііт»! І він усміхається – теж мене одразу впізнав. От і шанс спробувати ще раз, і ще раз, і ще… До переможного кінця! Лівий поворот мені з часом таки вдався. А пан оцей – завжди уважний і делікатний – був аж до завершення курсу одним із моїх улюблених партнерів.
А був інший «улюблений»… Познайомилася з ним у найперший день мого найпершого курсу просто у дверях. Я не зуміла розшукати ручку і тому не могла зайти. Зробила променаду навколо школи: інших дверей нема. Повертаюся до дверей «без ручки», а за мною пан піднімається. Наче лицар, одним стрімким рухом знаходить ручку, героїчно відчиняє двері і пускає мене у клас! Високий, стрункий і з якоюсь такою особливою грацією у рухах… Я подумала тоді, що він – учитель танців. Як виявилося, ні: він теж прийшов «перший раз у перший клас». Але до танців справді був здібний, швидко схоплював і вже через лічені заняття дуже добре танцював…
Продовження: Король балів і сердець (ч.2)
Пари швиденько, мов дзиґи, завертілись у веселому танку, а от мені вже після перших кількох кроків було не до жартів. Мало того, що
Цей допис знаменує початок нової рубрики у моїй творчості. Поруч з ліричною прозою, смішними історіями та роздумами про життя я вирішила підготувати серію
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)