“Це моя доля… Я беру фарби краси із серця, щоб заповнити білі листи словами душі і мелодією кольору… Щастя… летіти по житті на
Вдячність і Прощення
(Завершення теми)
Коли я розпочинала писати на тему вдячності і прощення, це мали бути зовсім короткі статті. Бо ж очевидно-загальновідомо-зрозуміло… Але текст сам розпускався пелюстка за пелюсткою, наче квітка – умиваючись промінням весняного сонечка.
Проте ось сьогодні – завершення цієї чудової теми. На сьогодні завершення. Бо насправді вона, хоч і загальноочевидна, але все ж невичерпна.
Що я б хотіла сказати насамкінець? Насправді, вдячність і прощення – це вибір серця. Ніхто силоміць зі сторони не змусить відчути вдячність. Ніхто зі сторони не змусить простити. Ми маємо право і вибір не бути вдячними. Ми зберігаємо право не простити.
І здається, ніби цим своїм правом і вибором ми маємо владу над тими, хто щось нам не додав чи скривдив… Здається, правом «не бути вдячними» ми можемо змусити когось стрибати до морквинки нашої похвали вище, старатися краще чи щось там ще додати… Здається, правом «не прощати» ми наче «караємо» когось іншого за скоєні чи нескоєні вчинки.
Але насправді владу ми маємо перш за все над своїм життям, над своїм внутрішнім світом, над своїм серцем. І караємо цим вибором «не прощати» чи «не бути вдячними» найперше себе, розплачуючись за нього внутрішнім миром, задоволенням від життя і силами, які потрібні нам для руху у майбутнє. А тримаючи у своїх руках ниточки (похвали чи знецінення, провини чи прощення), щоб керувати кимось іншим, ми випускаємо з рук кермо від власного внутрішнього світу, від власного життя. І навіть більше: коли ми прив’язуємо свій внутрішній мир і задоволення від життя до вчинків інших, виходить, ми віддаємо контроль над своїм життям тим самим іншим людям.
Але ми можемо зробити інший вибір. Я не буду ходити ображеною, поки хтось інший дійде до того, щоб усвідомити свої вчинки і попросити прощення, прив’язуючи цим себе до вибору іншої людини. Я можу простити одразу і піти своїм шляхом з легкістю на серці. Я не буду жити «в дефіциті», строго вираховуючи, хто і що мені «не додав». Я зроблю вибір бути вдячною за найменші дари життя, і тоді зможу жити з відчуттям внутрішньої повноти і надлишку, а кожен день мого життя буде містити хоч краплину, але щастя!
Звичайно, всі ми – просто люди… І навіть маленька вдячність у серці кожного з нас – це, часто, великий крок! І навіть недосконале прощення – це вже велика внутрішня перемога! Але наскільки кращим стане життя кожного з нас, якщо ми почнем накопичувати у своїх душах замість крижинок нестачі та образи краплинки вдячності і прощення! Це ж через рік-другий накопичиться ціле море добра!
Підсумую вже зовсім коротко.
Вдячність – щоб прийняти.
Прощення – щоб відпустити.
Вдячність – щоб затримати.
Прощення – щоб попрощатися.
Ми ніколи не розпрощаємся повністю з тим, кого не можем пробачити.
Ніколи у нашому житті не затримається надовго те, за що не відчуваємо вдячності.
Найкращий спосіб назавжди затримати щось погане у своєму житті – не пробачити.
Найкращий спосіб позбутися цінного – не бути вдячним, сприймати як належне.
Найкращий спосіб жити у достатності і надлишку – бути вдячним за найменше і ділитися.
Найкращий спосіб подорожувати життям з легким серцем – просити прощення і простити.
Так хочеться прощати… Просто серце співає у хвалі Богу, невагомій легкості і повноті радості від прощення!
Нехай наші серця будуть повними від надлишку вдячності і прощення!
Початок теми:
Наступна тема:
Схоже у блозі:
Фотографічним поглядом сусідка зміряла Марка з ніг до голови. Тепер він міг бути певним: якщо я не повернуся ціла і неушкоджена, його фоторобот
Ключик до контенту
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)
Останні статті
Дякую, що завітали до мого блогу:) Приходьте ще і ще!)
