Останнім часом я багато писала про різні пристрасті, які киплять у мене в житті і у душі. Мої проблеми збільшилися з такою інтенсивністю, що я, від надлишку закипання, писала, і писала, і писала… І це було для мене непогано… Писати – завжди покращує мій стан… Мені сподобалася моя надлишкова творча продуктивність, спричинена життєвою кризою і моєю реакцією на неї:) Але зараз, мабуть, досить. Зараз я б хотіла на якийсь час повернути у іншу модальність… Від кипіння пристрастей і емоційних реакцій я б хотіла перейти у стан осмислення і заспокоєння… Я б хотіла зараз повернутися до моєї «Формули щастя» і перегорнути ще одну її главу під назвою «Терпеливість».

Колись, ще влітку, я писала про футболку з черешеньками, яка несподівано «дісталась» мені до Пʼятидесятниці:) Із несподіваним для мене надписом «Плоди Духа: Любов. Радість. Мир. Терпіння.»

Внутрішньо я дещо збентежилась. По природі я – нетерпелива людина, пристрасна, запальна, і не дуже добре витримую дискомфорт. Я хочу, щоб зміни були вже!

Як витримати те, що витримувати ніяк не хочеться?

Як пережити те, що переживати не хочеться?

І головне: навіщо? Для чого чекати? Чому зміни не можуть відбутися вже?

Чому те, що я хочу, не можна отримати вже?

Чому Господь не діє, як чарівник із казки: я помолилася, і все стало на свої (задумані мною) місця?…

Я ненавиджу цю фразу, але вона має в собі багато правди: всьому – свій час. І не завжди він найкращий тоді, коли чогось хочу я. Хтось сказав: не можна витягувати із ґрунту паростки. Так вони загинуть. Треба дозволити їм прорости. Не можна розкривати руками пелюстки. Треба дозволити квітам розцвісти.

Життя має свої природні цикли. Замовляти собі взимку весняні квіти – шлях до розчарування. Вони будуть, вони будуть прекрасні, їх буде багато, але тоді, коли їх час прийде.

Шлях від проростання насіння до урожаю, як і шлях від зачаття до народження, зростання і формування людини – природні тренажери терпеливості. «Навіть якщо Ви – дуже талановиті і докладаєте великих зусиль, для деяких результатів просто потрібен час. Ви не отримаєте дитину за один місяць, навіть якщо змусите завагітніти 9 жінок одночасно.» – написав Уорен Баффет наче спеціально для мого заспокоєння і оптимізму…

Колись терпеливість вважалася чеснотою. Моя прабабця казала: «Хто терпен – той спасен.» У цих словах були і досвід, і мудрість, і духовний сенс. Вона пережила дві світові війни, і поляків, і совітів, і особисті трагедії… Але не загубила ні віри, ні бадьорості, ні сили духу.

Коли я дорослішала, терпеливість (як і багато інших чеснот) була вже не в моді. У масовій культурі набували популярності міркування за логікою  «хто терпить, той не дочекається» і тому «від життя треба брати все, що хочеш, негайно.» І якось на цьому всьому святі життя і дозволеності губиться розуміння сенсу терпеливості. Розуміння того, що тепопеливість потрібна, щоб отримати щось цінніше ніж те, що можна взяти негайно. Щось таке, що треба виростити, замість того, щоб зʼїсти насіння. Витримати тимчасову нестачу і дискомфорт, щоб отримати пролонговану у часі цінність.

Хто ще не чув про той експеримент, де дітей винагороджували другою цукеркою за те, що вони тимчасово не їстимуть першу? Малюки, які втримували, у перспективі часу показували кращі успіхи у навчанні та у професії.

Я не за те, щоб витримувати даремний дискомфорт і терпіти хворобливі відносини. Часто найправильніше, що можна зробити – це крок на вихід із ситуації.  Я за те, щоб відрізняти. Здорове терпіння від бездіяльності, страху зробити крок і від лінощів. Здорову терпеливість від потурання злу, зловживанням, хамській поведінці і порокам.

Є ситуації, які треба пережити, і терпіння тут стане у нагоді. А є інші, коли треба зробити крок до змін. Є ситуації між людьми, коли треба закрити очі, і вуха, і, головне, рот, і промовчати. А є, коли треба і побачити, і почути, і сказати, і піти. Головне – відрізняти одне від іншого:)

Здорова терпеливість – це стійкість у труднощах.

Здорова терпеливість – це наполегливість у добрих починаннях.

Здорова терпеливість – це милосердя до слабкощів іншої, дорогої людини.

Здорова терпеливість потрібна, щоб зберегти і примножити цінне, щоб витримати і вижити, щоб створити і збудувати нове.

Здорова терпеливість діяльна. Терпіти – це не означає сидіти під грушею з роззявленим ротом. Так плід скоріш за все не впаде. А якщо якимось дивним збігом обставин і впаде, то так і без зубів залишитися можна…) Терпіти – це посадити і доглядати дерево. Терпіти – це не обламувати цвіту і не зривати зелених груш. Терпіти – це дочекатися, поки дозріють плоди.

Щоб виростити щось добре і отримати добрі плоди, потрібне терпіння.

Щоб навчитися нового, виробити навичку – багаторічне терпіння.

Щоб збудувати щось справді стійке, стабільне у часі – терпіння, багато терпіння.

Той чоловік, що будував дім на камені, багато терпів. Довгими місяцями він у поті чола мусив тесати скелю, не маючи   ні часу, ні місця для відпочинку. І, падаючи від втоми, дивився на того хлопця, що пʼє коктейлі на пляжі, розклавши палатку на піску… З пляжу допізна доносилася музика, сміх, танці… Іноді пʼяні голоси вигукували щось в його сторону і реготали… Щось про те, що жити треба тут і тепер, і брати від життя все, і взагалі він – дивний… Можна собі лиш уявити, яких внутрішніх сил йому коштувало, щоб залишатися вірним тому, що він вважав правильним. Аж поки не прийшла велика вода… Яка змила все фальшиве і залишила справжнє. Яка лиш омила від пилу дім на камені і стерла з лиця землі палатку на піску.

А як Вам дається терпеливість?

В яких сферах життя терпіти простіше, а де коштує чималих зусиль?

Якщо Ви зараз переживаєте період терпіння, які за цим стоять внутрішні сенси? Які довготривалі плоди Ви зрощуєте в цей час?

А, можливо, є якісь сфери, де потрібна не лиш терпеливість, а й певні кроки до змін?

Схоже у блозі

Плід Духа

Формула щастя. 5-й елемент: Прощення

Формула щастя. 2-й елемент: Труднощі як норма