(натхненні новою колодою МАК, якою не можу натішитись😊)

Насамперед хочу поділитися своєю чудесною знахідкою – розповісти про колоду метафоричних асоціативних карт «Скарби Герди» (автор – Світлана Чернишева, ілюстрації Ірини Кузубової).

Я закохалася у ці карти з першого погляду – такі вони гарні😊 Так, наче в руках у тебе не психологічний інструмент, а яскрава дитяча книга, народжена для занурення у неймовірне, віри в диво, усмішки і радості.

Спершу я наче навіть соромилася придбати цю колоду. У моєму випадку, опиратися у роботі на архетип Герди – це виглядало наче самоіронія…) (Хто знає мою історію, зрозуміє😊) Але вони були такі прекрасні… Словом, я придбала!

І дуже правильно зробила, спішу сказати. Окрім того, що колода дуже красива, вона ще й цікава! Задумана як ресурсна, але її цілком можна використовувати і як колоду ініціацій (про це – згодом). У комплект входять яскраві картки-ілюстрації за мотивами «Снігової королеви» та картки-мандали (кожна мандала символізує певний ресурс душі людини). На сорочці карт – маловідомі уривки казки  зі світлими та змістовними рефлексіями. Звичайно ж, пропонується декілька можливих методик по роботі з колодою. Але тут фантазія може піти далі – у залежності від потреб клієнта та творчої уяви психолога.

Чому я написала, що колода може бути ініціаційною? А от послухайте! Багатьом же відома концепція «шляху героя»? Хто взагалі не цікавиться психологією, довідка: етапи становлення людини, перш за все чоловіка, закодовані у типовий казковий сценарій. Герой ріс, перед героєм постала проблема, герой змушений покинути дім, герой долає труднощі, герой повертається переможцем, новий цикл… На основі цієї моделі (з урахуванням нюансів кожного етапу) виводяться різні техніки «дорослішання», присвоєння собі своєї  сили, дорослої позиції – так звані ініціації.

Звідси постає запитання: а якою є жіноча ініціація? Шлях героїні – який він? Менструація, заміжжя, народження дітей, старіння… Але ж у цьому немає жодного довільного вчинку, чогось такого, на що жінка могла б вплинути (принаймні, у традиційному суспільстві)… Або навіть якщо і є (на сьогодні у західному світі) – це ж природний цикл життя… У ньому немає ні подолання виклику, ні (в багатьох аспектах) вибору…

Феміністки сказали своє слово: шлях героїні – це той самий шлях героя, з різницею, що «героїня росла, героїня отримала виклик, героїня подолала…» – і далі по сценарію. І хай було б навіть так! Бо кожна з нас щось у своєму житті долала і робилась від того сильнішою… «Але почекайте – схопився б за голову дід Юнг – Ви ж говорите про формування анімуса! (Довідка: чоловіча структура у психіці людини.) Аніма тут де?»

Анімус – дух – чоловіча характерологічна структура і справді гартується у такий спосіб: плато – виклик – подолання – присвоєння перемоги – плато… Причому справді, і у чоловіків, і у жінок – плюс-мінус так само. Аніма – душа – жіноча характерологічна структура формується як?

Цікаву (не буду стверджувати, що єдиноправильну) відповідь на це питання я знайшла у книгах «Він» і «Вона» Роберта Джонсона. Зображаючи формування чоловіка на прикладі короля із міфу про чашу Грааля, жіночий шлях автор веде по слідах міфічної Психеї, яка вимушено покинула рай, щоб повернути втраченого коханого – Ероса.

Я глянула на колоду, згадала казку Андерсена і міф про Психею… То, виходить, Андерсен був з цим сюжетом не першим? Ха-ха… Запозичив у древніх греків любовну історію… І шлях, який долала маленька відчайдушна Герда до палацу Снігової королеви, вже прокладала колись Психея, лишень у Царство Мертвих?

Зараз є така модна тенденція, знецінювати казки. Словом, якщо тобі подобається така героїня, то це такий діагноз, а якщо інша – то інший… Почитаєш, то, здається, дітям взагалі казки строго протипоказані – бо повиростають всі травмовані… Так, наче світові в серце попав уламок того самого дзеркала, і добро стало злом, а чеснота – пороком… 

Якщо міркувати в цьому руслі, то архетип Герди – взагалі складний випадок… Подалася боса за полярне коло, щоб повернути хлопця, який в цілому дуже надійно замерз і ознак життя не подає… Тяжкі порушення самооцінки і точно співзалежність!

А якщо керуватися логікою магічного світу, то…

Психея впорядковує свої думки та почуття, перебираючи зерна, а Герда затримується на безтурботний відпочинок у трояндовому саду.

Психея черпає кришталевим кухликом воду з магічного Стіксу, а Герда просить всезнаючу ріку принести її до Кая.

Психея збирає золоту шерсть із розлючених диких баранів, а Герда приборкує дике серце маленької розбійниці і на спині оленя вирушає в дорогу.

Психея спускається в Царство Мертвих за натиранням від Персефони, а Герда переступає поріг Снігової Королеви.

На виході Психея засинає, а Герда починає плакати – заняття мають різну тональність, але по змісту казкових історій для обох героїнь означають поразку, відмову від наміру, завершення зони їх відповідальності (по сценарію) і сил.

Психею рятує зцілений Ерос, від заледеніння оживає Кай. Обидві історії – з абсолютно щасливим завершенням, як і належить казкам (хоча древні греки ілюзіями щодо життя не страждали, в них там у міфах – суцільний хардкор!)

Про що ця історія? Це історія про жінку, яка, долаючи нежіночі труднощі, повернула коханого (до життя)? Так буває, але далеко не завжди. Якщо вже Андерсен – фантазер, то древні греки мусили б знати… Тоді про що?

Продовження – Роздуми про шлях Герди – казкової Психеї (ч. 2)

Схоже у блозі: 

Король Лев (ч.1: Ініціація чоловічої зрілості)