Подорож Психеї, чи то Герди – шлях душі, формування, становлення душі у любові. Зцілення Ероса, чи то Кая – зцілення травми внаслідок внутрішнього ресурсу, зростання і роботи душі, відродження життя у любові.  Возз’єднання Ероса і Психеї – внутрішня цілісність, повернення цілості через возз’єднання з власною душею і повернення здатності любити. При чому Психея тут може бути не лиш зовнішня (жінка), а й внутрішня – душа людини. Адже так, як жінка може бути героєм сама собі, долаючи перешкоди і зростаючи над собою (і хай буде – посилюючи свою внутрішню маскулінність), так і чоловік може прислухатися голосу своєї душі, дозволити зростання своєї душі, зцілити свої внутрішні рани ресурсом душі та у внутрішній любові.

То який рецепт нам дають ці дві у чомусь схожі історії? Буду вдавати із себе древнього оракула😊

«Твоє серце розбите навпіл і, здається, замерзає? Тобі здається, ти мрець, який живе в одинокому холодному підвалі, і любов ніколи не зігріє твоє спустошене серце? Здається, душа покинула тебе. В розлуці вона дуже сумує, і тобі без неї не жити. Якщо хочеш жити, тобі треба знайти її! Або навіть так! Дозволь своїй душі повернутися до тебе. Що для цього робити? Рецепт дає древня історія.

Дозволь своїй душі вгамуватись і відпочити у трояндовому саду. Нехай вона неквапливо перебере зерна спогадів, відділить болюче від радісного, минуле під теперішнього, акуратно збере плоди досвіду і насіння для майбутнього.

Дозволь своїй душі віддатися ріці часу і зачерпнути кришталевим кухликом води сенсів. Те, що боліло, водами вічної ріки безповоротно відносить у минуле. Дозволь цим водам нести твою душу до тебе, до твого майбутнього. Дозволь зачерпнути нових сенсів, які оживлять твоє сьогодення і дадуть силу насінню на завтра.

Дозволь своїй душі приборкати, а чи навіть краще приручити розлючених баранів твоєї агресії. Не для того, щоб знищити, а щоб використати їх золоте руно на благо тобі. Нехай вона домовиться із твоєю внутрішньою розбійницькою бандою – хто-хто, а ця компанія точно зможе домчати тебе до твоєї мети!

Дозволь своїй душі спуститися у Царство твого несвідомого, пізнати таємний, прихований від людського погляду світ твоєї внутрішньої сутності, розпізнати обличчя із твоїх снів, вивчити твою внутрішню архітектуру і годинниковий механізм твого запуску. Але не для того, щоб залишитись там назавжди, замерзнути чи заснути у несвідомому. А для того, щоб примиритись із жахаючими привидами задзеркалля, поправити у фундаменті те, що вже не служить (а може, ніколи і не служило) тобі опорою, знешкодити механізм запуску внутрішніх вибухів, пізнати твою внутрішню, приховану від людського погляду і часто навіть від тебе силу, зачерпнути води із внутрішнього Стіксу, щоб зробитися сильнішим (не говоритиму мовою міфів, що невразливим чи безсмертним, але точно сильнішим) і  повернутись зі скарбом – зціливши зранену свою цілість, відновивши її у любові.»

Я починала про шлях жінки, але продовжила про шлях душі, про становлення душі у любові.  І хоч звичайно, сьогодні жінка має більше ролей і життєвих сценаріїв, ніж тоді, коли складалися ці казки та міфи… І хоч кожна може обрати: бути сама собі героїнею чи душею у любові… А все-таки я б тяжіла до цілості людини, єдності чоловічого і жіночого начал. Не забороняти собі свою силу, не знецінювати пройдений шлях боротьби та здобуті перемоги лиш тому, що наче б то це якось не «по-жіночому», наче б то кидає тінь на жіночу привабливість і сутність. А водночас не втрачати цієї самої жіночої сутності, не забороняти собі ставити Любов основою всього, відправною точкою, внутрішньою сутністю, джерелом натхнення, сили і щедрості, мотивацією вчинків і виборів, сенсом і метою подорожі. Дозволити собі присвоїти свою силу, але водночас залишатися Душею у Любові.

І насамкінець: ще раз дякую за натхнення до цих роздумів психологу і арт-терапевту Світлані Чернишевій та Роберту Джонсону (якого знати не знаю, але імпульс перейняла😊)

Початок – Роздуми про шлях Герди – казкової Психеї

Схоже у блозі: 

Король Лев (ч.2: Зцілення сихологічної травми)