Дечому вчишся довго і з великою напругою, а особливо добре однаково не вдається. А є щось таке, що виходить легко, як дихання. В
⚜️Мої життєві висновки⚜️ (ч.1)
(До мого майже ювілейного дня ☺️)
Останнім часом мені зовсім не пишеться. Точніше навіть не так: пишеться, але не дописується. Або ще так: пишеться, але «не для всіх». Мене з головою накривають почуття, затягує вир пристрасті, кидає на рифи розчарувань!… Я виснажилися морально, ментально і фізично, наче людина на маленькому човнику – серед шторму у бурхливому відкритому морі. Але це не те, чим я готова ділитися сьогодні. Про це я напишу колись, коли думки ляжуть гладко і рівно, мов шовковиста лазур, а човен мого серця причалить до тихої пристані.
Сьогодні я хочу поділитися іншим. Недавно (хтось знає) мені сповнилося 35 років. І, як людина мисляча (моментами надлишково мисляча😎), я спитала себе: «А які життєві висновки я маю на цей час?» Висновки не забарилися – вишикувалися по першому дзвіночку, мов школярики на лінійці:) От якраз ними зараз і поділюсь!
Висновок 1. Нам сказали «любити себе», але не сказали, як це робиться. Любити себе – це не те, про що ми зазвичай думаєм. Не лінощі, не потурання собі, не марнування ресурсу…. Здоровий сон, якісне харчування, розривання нездорових зв’язків, очищення думок від сміття і плекання світла у серці – ось справжня любов до себе… І коли ці критерії визначаєш, розумієш, що зовсім себе не любиш. І більше того: частенько – ворог сама собі!
Висновок 2. Повага до себе і до людей – те, що дає (мені) опору у складних соціальних ситуаціях. Бо, ніде правди діти, я – людина буремна! І в ситуації потрапляю буремні…) Так, наче спеціально збираю собі досвід – щоб було чим ділитися з читачами:) А поки ще з тих всіх історій повирулюєш…) Треба за щось ухопитися, на щось опертися!.. Я опираюся на почуття людської гідності, самоповаги і поваги до людини, з якою власне цю всю кашу і заварила…) Пам’ятаю, що я – людина цінна і гідна у собі, намагаюся діяти відповідно. І навпроти теж людина – вартісна і гідна. Опираючись на це і «вирулюю»… Але… Ах! Як би мені не пошкодили до цього «джентельменського комплекту» ще хоч краплина врівноваженості і здоровий глузд! Ну… хай це принесе у контакт та інша людина! Не все ж мені одній старатися…😅
Висновок 3. Свобода вибирати – один із найбільших дарів для людини. Через неї можемо скроїти собі життя індивідуального пошиву – по своєму розміру, для свого комфорту і на свій смак. Вчитися розпоряджатися своєю свободою – урок довжиною на ціле людське життя. Від того, що і як обираєш, залежить те, ким і яким стаєш ти, твоє життя, хто потрапляє у нього, куди рухаєшся і де опиняєшся.
Свобода йде в комплекті з відповідальністю: за те, що ти (більш чи менш свідомо) обираєш, платиш часом і наслідками у своєму житті. Але найвище вміння розпоряджатися своїм вибором і свободою – довіра до Господа і Його промислу у житті, мужність підпорядкувати Йому свої життєві вибори, плани, стежки…
Висновок 4. Найвеличніша доброчинність і глибина падіння – це все про людину. Люди – різні, і та сама людина буває різною. Люди обирають різні сторони стосовно Світла, одна і та сама людина – у невпинному становленні від народження аж до смерті, у постійній боротьбі між добром і злом. В кожного є свої слабкощі, свої «невинні таракашки», і не факт, що мої невинні таракашки здаються такими ж чарівно-невинними людям, які з ними стикаються.
Так намагаюся людей і сприймати – не зачаровуючись і не знецінюючи – людина здатна на вражаючий подвиг і огидний злочин, але зазвичай ми всі – у боротьбі. Відповідно до цього і намагаюся довіряти людям – знаючи, що людина багато на що здатна, як в одному, так і в іншому векторі. Намагаюся довіряти людині так, як довіряю собі. Я можу помилитися? Можу зробити щось неправильно чи відверто погане? Можу сказати зайве? Підвести? Ну от і ця людина теж може. Але остання думка про довіру – це не мій життєвий висновок. Це я прочитала в когось із духовних отців, і мені підійшло.
Висновок 5. Я би виокремила з усього вище сказаного «Правило мудрої довіри»: довіряти, знаючи природу людей і постійно звіряючи свою довіру з реальністю. Цій людині справді все ще можна довіряти, чи це вже мої фантазії? Без довіри неможливо – бути з кимось, будувати щось разом, розділити своє життя. Але надлишок довіри, необачна довіра гарантують жорстокі розчарування і біль.
Не вірити, не надіятися, не просити – це спірні поради. Їх результат – холод і пустота за ілюзорною ширмою безпеки. Захистити себе від болю і розчарувань, відгородившись від тепла, співпереживання, близькості, підтримки, розділеності із кимось життя? Жити, відгородившись від життя? А от не дивуватися, не розчаровуватися, не засмучуватися від людських вчинків – цьому справді вартує повчитися… Як і (перш за все!) широко розплющувати очі до реальності… Як і сприймати людей та їх вчинки такими, як вони є…
Продовження:
Схоже у блозі:
Оці роздуми будуть зовсім нетиповими для моєї звичної тематики…) Снідаємо ми з мамою, збираюся на роботу. І почали говорити про наших за кордоном.
Ключик до контенту
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)
Останні статті
Дякую, що завітали до мого блогу:) Приходьте ще і ще!)
