Духмяна проліскова ковдра огорнула Землю. Сонна Земля ледь розплющила від сну свої зелені очі і допитливо визирає з-під проліскової ковдри: хто там уже прокинувся? А прокинулися вже птахи і встигли збудувати затишненькі такі гніздечка Йду вулицею і наче розгадую квест: одне гніздо, друге, третє… На деяких деревах є аж по декілька! Затишні, мабуть, дерева…

Голубка огорнула своїх майбутніх малят лагідним материнським крилом і ніжно воркоче їм колискову. Над їх домівкою навис тонесенький місяць – наче ліхтарик, який заспана матуся зможе при потребі увімкнути розпростертим крилом. А назустріч місяцю прямують наввипередки літак і сокіл. Літак перетинає сонячний промінь і малює на небі хрест. А сокіл? Просто купається у дзвінкій весняній блакиті, розчеркуючи небесне плесо.

Я йду додому, а місячний парус пливе по небу слідом. Заплутується у вітті розквітлої сливи, наче рибина – у сітях. Я дивлюся на духмяний сливовий місяць. Згадую український дім. Я йшла отак перед Великоднем і піймала мимохідь місяць у вишневому вітті. Вишневий місяць у вишневому цвіті.

А у Велику пʼятницю, після Плащаниці, весь розквітлий сад над озером завмер у торжественному трепеті і невимовній такій тиші… Ми гуляли квітковим лабіринтом – сад зацвів так пишно, що можна було сховатися серед віття. Ароматні білі кульки фруктових дерев (пухнасті, наче цвіт цибулі!) обліпили озера і склеїлося у єдину духмяну матерію… Небо було таке ясне, урочисте і тихе, як це завжди буває у переддень Великодня. І таке жовто-блискуче, як свіжоспечена паска. А над водою (звідки вони лиш взялися?) кружляла зграйка кажанів.

Ще якийсь день – і Небо спуститься на Землю. Ще якась космічна мить – і над квітучими водами стрибатиме радісний передзвін благовісту: «Бам! Христос воскрес!» «Бом! Воістину воскрес»! «Дзінь-дзень, бам-бом! Воістину Христос воскрес!»

Бажаю Вам у мирі дійти до Великодня та зустріти Воскресіння Христове у повноті радості!

З повагою – авторка

Галина Івасюк

Схоже у блозі:

Сонцестояння

Настрій. Життя

Осінь. Романтика

Богоявленська мить