День святого Валентина

Лип 24, 2018

От хто чим сьогодні займається у ФБ? Хтось постить щасливі фото, хтось – саркастичні меми, а хтось – збирає (більше не) конфіденційну інформацію… А я хочу використати сьогоднішній суспільний легалайс, щоб сказати і свої кілька слів про кохання.
Мені подобається один міні-серіальчик для домогосподарок (не для любителів артхаусу це точно), в якому головна героїня має своєрідний дар: вона чує мелодію над чоловіками та жінками, які по-справжньому створені одне для одного. Одні люди були їй безмежно вдячні за одкровення, інші – шаленіли від злості. І їх таки можна зрозуміти. Бо й справді: іноді бачиш пару, а над ними така вже мелодія ангельська, а вони все ще/більше не разом. А іноді дивишся і знизуєш плечима, а вони вперто щось будують. Знизуєш плечима і мовчиш – бо всі ми один біля одного вчимося, і не одразу розуміємо очевидне.

Я іноді вдивляюся в обличчя людей, зображених на надгробних пам’ятниках. Є в мене два улюблені пам’ятники. Над одним – мелодія ангельська, кожен раз зупиняюся біля того поховання, щоб наповнитись ніжністю. Там спочиває пара стареньких, але на надгробнику їх молоді фотографії. Жінка – вся світиться ніжністю і посмішкою. І чоловік – весь такий серйозний, зосереджений. А над ними – світло і ангельська мелодія. А інших улюблений – два хрести, що з плином часу схилилися один до одного.

Є в моїй родині різні історії. Одна з наших найулюбленіших – історія кохання мого прадіда і прабабці. Прабабця вже була заручена з чоловіком, який нічим не був поганим. Окрім того, що шлюб мав бути чисто договірним – так домовились батьки. А прадід сильно любив бабцю, ходив за нею скрізь, куди міг, але не зважувався нічого їй пропонувати, бо був сиротою і нічого не мав. Тоді прабабця, бачивши це, вирішила: «За сиротою – і Бог з калитою», розірвала заручини і через якийсь час вийшла заміж за прадіда. Треба сказати, що бідно вони зрештою не жили, бо були працьовитими і хазяйновитими. Прабабця моя (це навіть я пам’ятаю) була непоборною оптимісткою та ще замолоду активісткою. Поруч із заміжжям, вона продовжувала грати у сільському театрі, до глибокої старості мала пів села подруг, брала участь у будівництві читальні і часто готувала на весіллях. А прадід, як згадує мама, ніколи не приходив до дому з пустими руками, завжди знаходив, чим сім’ю годувати, але, головне, мав ніжну, чутливу душу. Бабуся моя розповідала мамі, що вона завжди бігла дивитися, як танцюють її батьки, бо такої гарної пари на все село вона не знаходила.

… і коли знаходиш когось по-справжньому простого, щирого, людяного, такого теплого і живого, зовсім не вміючого кривити душею… Відчуваєш, як б’ється його живе тепле серце. І відчуваєш, що знайшла скарб.
А наостанок я хочу всім люблячим побажати любити один одного ніжніше, триматися за руки міцніше, розкривати один одного обережніше, допомагати один одному терпеливіше, торкатися чутливіше, мати в достатку близькості, і в достатку свободи. А всім шукаючим (і собі у цій компанії:) хочу побажати знайти того, біля кого серце стискатиметься від ніжності, наповнюватиметься тихим теплом і співатиме свою партію у ангельській мелодії любові.
П.С. На превю – одна з моїх най-найулюбленіших картинок про кохання від Насті Каменцової. «Домік» для серденька:)

Схоже: Слова

Woman in love

To whom it may concern