Ми все мимо плакату проходили і гадали, чого б ці слова мали стосуватися…. Як виявилося, екологічна ініціатива. А так би одразу і не здогадалися!:) Але ж настрій як піднімає! Кожного разу забираєш собі від того плакату скибочку оптимізму. І головне: у фразу кожен щось своє може підставити…

Тема часу і вчасності, мабуть, кожного хоч колись, та хвилювала. Суспільство нав’язує ритм і темп. До такого-то віку треба встигнути те і те, а в такому вже мати наступне… Дедлайни горять синім полум’ям, зробити треба було «на вчора», поспіх став загальною нормою… А якщо помножити цей тренд на ефект зникаючої стрічки в соц.мережах, то здається, наче життя протікає між пальцями, навіть не затримуючись у долонях.

І ти вже не встигаєш бути просто у процесі чи у моменті, бо треба долати наступну умовну позначку. І ти у будь-якому випадку «не ОК», бо не вклався у суспільну норму по тому і по тому. А якщо вклався, то встиг щось відчути, помітити у своєму житті? І долаючи ті чи інші рубежі, ти певний, що це були взагалі твої особисті цілі? А не нав’язаний кимось шаблон «яким має бути життя»?

Одного разу мені спало на думку: для того, щоб встигнути, треба сповільнитись. У певних випадках, звичайно, не завжди. Сповільнитись, щоб звірити компас і напрям руху. Щоб осмислити доцільність і наступні кроки. Щоб відкинути зайве і добрати потрібне. Щоб обрати кращий, цікавіший, розумніший шлях. Щоб не залетіти у чужий поїзд на автопілоті. І просто – щоб помітити красу і відчути насолоду від того проміжку шляху, який долаєш.

А з приводу суспільних рамок: «Все, що не встигається до 30-и, встигається після 30-и…» Свого часу цей жарт підняв мені настрій. Бо справді: а що заважає (окрім стереотипів)? Я гнатимуся за чимось, нав’язаним зі сторони, і пропускатиму у цій погоні своє життя? Я «схоплю» щось чуже і загублю своє? Я готуватиму собі «каву свого життя» за чужим рецептом? А пити її – кому, окрім мене?

І так, я люблю людей відчайдушних, сміливих до пошуків, жадібних до життя. Тих, хто постійно пробує нове і здійснює давні мрії. Тих, хто зважується змінювати професію, місце проживання, життя. Тих, хто їздить на велику з яскравими стікерами, фарбує волосся у веселкові фарби і кутається у божевільно-яскраві строкаті шарфи (не залежно від віку). Тих, хто малює, танцює, співає, вирощує квіти чи випікає торти – словом, переливається всіма барвами своєї душі! Тих, хто викинув суспільні годинники і живе у своєму часі за своїм розпорядком. Тих, хто добирає життя до смаку. Тих хто завжди готує собі життєву каву за власним рецептом!

Ну а тим, хто дочитав, пропоную таке:

1. Складіть перелік справ (фігурально – справ, також і задоволень), які Ви хотіли колись зробити, але не встигли, і вже наче пізно. Чому не зробили, до речі?
2. «Перетрусіть» цей список крізь решето Ваших нинішніх бажань і цінностей. Вам все ще хочеться? Це вписуються у Ваші життєві, духовні стандарти?
3. Виберіть ті, що лишились актуальними. Ті, які вже «не Ваші» – відпустіть з легкістю на паперових корабликах:) Життя змінюється, ми змінюємося, бажання змінюються – так буває. А ті мрії, які все ще залишилися, хапайте швиденько і…
4. Гоу планувати Гарненький список. Покрокові плани. Карта бажань. Почніть сьогодні… Хто має запит, як це робити – пишіть, розкажу!

Те, що справді має внутрішнє значення, починати не запізно! Сьогодні – саме час!:)

Схоже у блозі

Час мого життя (частина 1)

Про генерації (ч.1)