Синій. Взагалі я люблю більшість відтінків сині. Але най-най – не просто такий собі, ледь-ледь, голубий, а космічний, спектрально-чистий синій. До цього кольору я дозрівала. В дитинстві мені подобався голубий. Але, в міру мого дорослішання, мій голубий дозрівав зі мною, наливаючись барвою, аж поки не дійшов апогею. Здається, цього кольору і сама моя душа:) Синій не відображає особливо мій настрій. Його я можу вдягнути завжди. Енергійна чи стомлена. Засмучена чи весела. На роботу чи на вечірку. Це єдиний колір, що взагалі не дратує мене, коли болить голова. Якщо я хочу розслабитися чи заспокоїтися, я можу просто вдивлятися в синь. Напруга відійде поступово, і я морщитиму від задоволення лоб. Якщо я хочу підняти собі настрій чи просто – виглядати і почувати себе на всі 100 – я купую собі щось синє. Якщо є кілька речей одного фасону, але різних кольорів, скоріш за все, я виберу синю. Так, я в курсі, що мені така синь – ніби трохи затемна, краще пастель. І я часто обираю пастелі – я люблю пастелі, мені вони йдуть.  Але  коли я одягаю спектрально-чисту синь, всі ці нюанси кольорових гармоній відходять на задній план. Я собі гарна, і людям теж здаюся гарною. Або ж вони просто відчувають, як через барву одягу струменить моя внутрішня синь:)

Рожевий. Ще один колір «на всі випадки життя» для мене. Як і синє, рожеве я можу вдягнути практично завжди, не залежно від настрою та самопочуття, хоча синє – частіше. А от з насиченістю кольору – тут все навпаки. Насичений рожевий – ну це дуже «під настрій». «Мій» рожевий – ніжний-ніжний, ледь-ледь, мов напівпрозора пелюстка троянди в ранковій росі. Або ж, іншими словами, колір рожевого кварцу. Я придумала нове правило стилю для себе «рожевий – другий нюд»: поєднується практично з усім. Не так давно я завела собі рожеві кросівки, рожеву сумочку і навіть рожеві на крайчиках окуляри:) Хоча постійно бути в рожевому я не можу, мені в ньому не вистачає активності і задору. І тоді я дістаю з шафи…

Червоний. Він ніколи не був моїм улюбленим. Але я завжди часто обирала червоне – мені досить комфортно у ньому, коли я енергійна, хоча ходити в червоному постійно досить втомливо для мене. Я б не пофарбувала в червоне стіну, і скоріше люблю червоні акценти. Червоне з білим, салатним чи жовтим – от що я люблю!  А ще зі мною завжди – мої «червоні бажання». Років у 15 я мріяла про довгу червону сукню (така в мене зараз є:) Потім я поетапно «завела» червоні шорти, червоні штани і червону спідницю. Я взагалі мовчу про безліч червоних аксесуарів!) А в моїй косметичці завжди знайдеться місце для помади з надписом «ріал ред»!

Хоча є один колір, який відображає мене навіть трохи більше, ніж червоний…

Жовтий. Це колір мого спокійного врівноваженого настрою. Коли я не стомлена, на душі немає важкого каміння, а емоції течуть веселим струмочком, я одягаю жовте. Навіть на роботу. Хоча кажуть, «ніззя»… Мені можна! Зрештою, я часто одягаю жовте і тому, що мені до лиця. До речі, помітила за собою, що люблю одягати жовте на перші побачення:) В жовтому я – ну дуже я:)

Але є в моїй райдузі ще один такий колір… Хоч я його і люблю, а от подружитися мені з ним було страх як непросто…

Зелений. Він подобається мені, але я не відчуваю його таким «своїм», як синій. Зелений – зовнішній, синій – внутрішній. У гардеробі в мене його мало – мені непросто підібрати зелене «до лиця», насичені холодні – не мої. Проте я не хотіла залишитись зовсім без зеленого (що це за дискримінація така?!), і віднайшла собі салатний, трав’янистий та оливковий. Іноді я одягаю ціанову пастель. Із цеї банди мій фаворит –  салатний:) Люблю його з червоним, рожевим чи яскраво-синім. По настрою він мені близький до жовтого, але додається драйв і свіжість, а віднімається – теплота і м’якість. Але він все ж не зовсім жовтий – я ще ні разу не вбирала салатне на перше побачення:)

А колись в мене були ще “нелюбимі” кольори… Тепер я таких не тримаю – світ надто гарний, щоб не любити якусь його нотку… Але колись я не любила…

Фіолетовий. Мій «нелюбимий» колір дитинства. Він завжди був мені якийсь «мутний»…:) Нейтрально кажучи, непривабливий. Але один з улюблених – моєї матусі. Зараз до фіолетового ставлюся спокійно, хоча вираженого потягу все ж не маю. Час від часу я одягаю пастелі фіолету чи пурпуру – просто мені личать. Іноді люблю з рожевим, іноді – з сірим… І так, класику жанру «жовте – зелене – фіолетове» не без задоволення тягну у свій гардероб, правда, знову ж у пастельній інтерпретації. Я люблю фіолетові акварелі вечірнього моря і шукати губами щастя у травневому бузку:) Здається, я майже пробачила фіолету його «мутність» за те, що він в купі з «моїм» синім наливає соком китиці гортензій і формує космос. І так, без всяких застережень я люблю космічний – синій фіолет:)

А, до речі, колись я ще не любила…

Оранжевий. Також – з дитинства. І, так само як фіолетовий, вже ні. Просто з тих часів на ринок став надходити якісний одяг, і тепер оранжевий – не обов’язково уніформа двірника:) І, мабуть, я все ж стала дещо активніша:) Я примирилася з тим, що мені гарно в персиковому, і від того він навіть став мені злегка подобатись:) Я спробувала яскравий оранж, і воно було теж непогано. Хоча, як і червоний, оранжевий я вдягну лиш тоді, коли енергійна. Я люблю оранжевий з синім, з зеленим…  Я полюбила оранж за те, що він став для мене кольором новорічних мандаринок і пірнаючого в море сонця:) Врешті-решт я завела оранжевого кота!)))

От і кінець моїй веселці?… Та ні!:) Вона – лише початок! Палітра барв і ключик в гарний-гарний світ:)

А ще…

А ще є така дотепна штука, як психологія кольору;) Всі оці «значення кольорів» в міру популяризації психології стали такими відомими, що мені не хочеться навіть повторювати. Тому на завершення моєї особистої веселки я просто залишу тут лінк на один цікавий тест. Звичайно, його можна покритикувати і, як всі такі тести, він має стандартизовані результати. Але мені він подобається:) От скільки разів не робила – викликав інтерес та посмішку:) Він каже: «Ви дієте, використовуючи м’якість, шарм і високу чутливість до емоційних нюансів.» Він каже: «Ви дуже чутливі до всього художнього і прекрасного. Ви прагнете витонченої гармонії і чарівної ніжності. Ви шукаєте ідеальної гармонії відносин. Ви схильні проникатися почуттями іншого і повністю віддаватися потягу. Ви хотіли б завоювати довіру партнера і побудувати гармонійні відносини через сильну емоційну самовіддачу.» Він каже: «Ви спрямовані назовні, активні та невгамовні. Вам хочеться інтенсивно переживати та активно діяти, ви хотіли б з головою поринути у вирішення важливої справи або у чарівну атмосферу любовної близькості. Проявляєте до всього інтенсивну зацікавленість, захоплюєтесь новим і активно розвиваєте власну діяльність, намагаючись інтегрувати в неї інших». Він каже: «Ви у всьому стверджуєте життя і намагаєтесь розвивати свої здібності. Активно переслідуєте свої інтереси та боротесь з перешкодами. Ви вмієте добиватися свого, не афішуючи власної настирності. Сприймаєте ініціативу інших як запрошення до співпраці і вмієте отримувати вигоду від партнерських відносин. Ви готові до переживань і прагнете змін!» Він каже не завжди компліменти, але поганого про себе я не напишу:))) Для тих, хто не в курсі, зазначу: психологічний тест не є самодостатнім діагностичним інструментом, тому перейматися результатами не варто. Як сказала колись одна моя розумна однокурсниця: «Не подобається результат тесту? Перерішай!» (“Кольоровий” тест Люшера)

Початок “веселки”: Моя особиста веселка

Схоже у блозі: 

Подаруйте мені час!?

#япрацююзлюдьми