В той час, як люди вивчали мишей, миші вивчали людей.

В той час, як люди вивчали штучний інтелект, ШІ вивчав…

От цікаво, якщо почуття гумору вважається ознакою інтелекту, то чи є у ШІ почуття гумору?

Він розуміє емоції, образи, метафори, алюзії? Машину можна навчити думати і, міркую, по фізіологічних проявах навіть розпізнавати емоції. А відчувати? А спів-відчувати? Виходить, у скорій перспективі людство отримає мисляче творіння, здатне «живитися» колективним розумом людства, приймати рішення, автономно діяти, але не розрізняти добро і зло, не відчувати, не співпереживати?..

А ШІ в курсі, що ми всі, дружним глобальним колективом, беремо участь у його піар-кампанії?

А те, що людство зараз з багатомільйонною потужністю колективного інтелекту «тренує» ШІ, кидаючи йому то одну, то іншу кісточку, за це от належать фінансові компенсації учасникам експерименту?

І от зараз, коли ШІ пустили «на вигул» в інтернет, як зробити, щоб він заходив ритися виключно на чисті грядочки і не брав до рота всіляке сміття? А як зробити, щоб він заходив лиш на «ідейно» правильні для його господарів сайти, і оминав неполіткоректні?

Зараз всіляко звинувачують у надоброчесності тих кмітливців, які використали ШІ у своїх приватних цілях і видали згенеровані ним тексти та зображення за плоди своєї інтелектуальної та творчої праці. Але чомусь мало-хто говорить про доброчесність тих, хто «злив» ШІ творче та інтелектуальне надбання людства для формування його «мисленнєвих моделей», чи як воно називається… Але здається це той випадок, коли переможців не судять…

І якщо на «творчу» продукцію ШІ не можна встановити авторські права тій людині, яка задала йому тематику для творчості, то в чиїй насправді власності цей продукт? Людства? Чи розробників штучного інтелекту? І той хлопець, що запустив вироблений ШІ бренд футболок, насправді не є його власником? А як бути з доходами, отриманими від використання продуктів «творчості» штучного інтелекту?

Зараз просто роздумую навколо етичних проблем штучного інтелекту – а сама не можу добратися до цієї великої іграшки людства. Мій обмежений людський інтелект настільки перегружений різними оперативними і стратегічними задачами, що просто лиш увімкнути безмежний ШІ йому видається непосильно стомливим завданням.

Насправді я не думаю, що ШІ – це зло, чи вся проблема у ньому. Це велике надбання людства, як і той самий атом чи генна інженерія. Проблема у отруєному злом розумі людини, який будь-яке своє досягнення обертає проти себе. Цікаво, цей механізм самознищення закладено також у ШІ?

Колись, у дитинстві я дуже любила канадський серіал «La Femme Nikita”. Це про дівчину-шпигунку, її пригоди по врятуванню людства від глобального тероризму, а ще – про виживання у надсекретній організації «Перший відділ», особистісне становлення, кохання, дружбу, дилеми людських відносин і моральних виборів, а також просто – хороший стиль. Сказати, що я серіал любила – нічого не сказати! Я безумно на нього «фанатіла» і прокидалася, щоб не пропустити ані серії, серед глупої ночі.

Так от! Пам’ятаю, там були такі прямокутні пристрої з «говорячими головами» в якості засобів зв’язку. Років через 20 після виходу серіалу у мене з’явився смартфон. «О, прямо як у Нікіті» – посміялися ми. Одного разу Перший відділ відправився на карантин через небезпечний смертоносний вірус. І знову «прямо як у Нікіті», але цього разу вже було не так дотепно… Правда, у Першомі відділі ніхто не заявляв, що у всьому винні летючі миші, і не проголошував незгодних «конспірологами». А була ще серія в одному з останніх сезонів, коли владу у Відділі захопив штучний інтелект. О, і знову розвиток подій іде «прямо як в Нікіті»…

Таке враження останніми роками, що я переселилася із реального світу у свій улюблений серіал дитинства:) От міркую, щоб знати, що далі буде, може мені просто «Нікіту» передивитися?

А як Вам цей винахід людства?

Яким буде світ з ним і після нього?

З повагою – Галина Івасюк

P.S. Тихо, миші, шшшіііі, бо почує ШІ….)))

Схоже:

Один день у світі шпигунів

Галіанський календар