✨✨✨

Танц-хак 3. Терпіння і труд… «Підтримка і гумор все перетруть»:)

В ідеальному світі навчання відбувалося б так: ти приходиш на уроки танців, і через заняття-друге (у крайньому випадку місяць-другий) пурхаєш на крилах Терпсіхори, мов невагома бабка…) А навколо тебе гарцюють молоді кабальєро – носочки блищать, виправка, осанка – наче резерв королівської гвардії;)

У реальному світі це по-іншому. Ти приходиш на заняття, невпевнено тупцюєш на місці і «тупиш» місяць другий-третій, ризикуючи вивихнути плечові суглоби разом з крилами музи і свої мізки на черговій «зв’язці» у танці. А навколо гарцюють кавалери, наче молоді скакуни, так і норовлять проїхатися налакованими носочками по біленьких пальцях:)

До чого я веду… Я про те, що це – всього лиш уроки, тут всі помиляються.  Навіть той, хто дуже здібний, кому дуже легко вдається, теж іноді помиляється. І не треба робити з того трагедії! Уроки – це такий спеціально призначений простір, щоб можна було легко і без комплексів помилятися!:)

Якщо комусь треба навчитися помилятися, то це – до мене! От в чому – в чому, а у помилках я – точно спец! Помилятися я вмію професійно! Плюс до того – викладацький стаж! Це було, можна сказати, частиною моїх професійних обов’язків – реагувати на помилки. Тому і сприймати помилки я навчилася теж професійно – легко, з гумором і не надто всерйоз.

Я помітила (і особливо це відчутно на уроках танців, коли стоїш зовсім поруч, навпроти, дивишся в очі і тримаєш за руку), що люди часто соромляться цих своїх помилок. Ніяковіють і дуже здібні, і кому важче дається, і зовсім юні, і давно вже сивочолі… Ніяковіють і хвилюються, коли не вдається, якщо не всі, то майже всі.

Хочете, щоб танець у парі склався? Треба бути один до одного добрішими. Ми обоє вчимося і обоє помиляємось. Я хочу, щоб мої помилки сприймали по-доброму і з гумором, тому і сама сприймаю помилки іншої людини по-доброму і з гумором. Критика і нетерпимість нічого не виправлять. І точно успіхам у навчанні не сприяють! Єдине, що можна досягти через критику – це відчуження, агресії і ворожості.

Результат у парному танці приносять повага, делікатність, терпимість, терпеливість, взаємна підтримка і вміння посміятися над помилками. Хтось може сказати: «Треба, щоб кожен вмів танцювати свою партію. Тоді і парний танець вийде.» Я скажу по-іншому: «Пари, де кожен танцює окремо, сам по собі, можуть виглядати красиво. Але це – холодна, «технічна» краса. Вони не надихають.»

А взагалі, якщо вважати, що життя – це один суцільний урок, то можна все вищесказане до нього теж застосувати.

Танц-хак 4. «Як пані танцює, так і правильно», або як вести і слідувати у танці

Знайомство з новою танцювальною школою почалося абсолютно новим для мене словом у мистецтві танцю: «Пани не чинять насильства над пані. Як пані танцює, так і правильно.» У мене ледь щелепа не відвисла від здивування і тріумфу! Виходить, я всі ці роки танцювала правильно! Це просто пани не вміли розпізнати мого тонкого таланту і намагалися скрутити мене в баранячий ріг… закрутити у танці!

Згодом, вже на курсі, нам розкрили правду: то був трошки флірт, щоб сподобатися дамам. Все-таки пан спрямовує! Але водночас правильно і перше: пан не чинить насильства у танці!

Якщо чесно, нова інформація викликала в мене полегшення: я люблю, коли партнер веде! Бо коли з твоєї дівочої пам’яті безслідно вивітрилися чи не всі кроки, добре, щоб танець спрямовував хтось інший. Добре у танці бути дамою: хай партнер пам’ятає кроки, мізкує, як правильно подати імпульс, оглядається по сторонах, щоб не збити іншу пару…. А я можу розслабитися, віддатися хвилі мелодії і отримувати задоволення від танцю!:) Іноді, коли пан дуже добре веде, деякі кроки можна і не пам’ятати:)

Але тут для новонавернених балерин виникає задачка із зірочкою: а як це саме ведення відчути чи хоча б зрозуміти? Скажу просто, як багато раз знову початкуюча танцівниця: спочатку взагалі непросто!

У особливо здібних пані зі своїм індивідуальним стилем у танці (як от я) це відбувається так. Пан наближається. Ааааа!!! Пані вся напружилася і натягнулася, як гітарна струнка. Пан поклав руку на плече. Пані забула всі кроки. Пан робить крок вперед. У пані шерсть стає дибки. Чому він насувається на мене? Він хоче своєю тушею звести мене зі світу? Пан робить крок назад. Та куди він мене тягне? Пан хоче піти по колу. А я з якої ноги маю починати? От чисто технічно: куди ставити праву, куди ліву? Пан починає танцювати щось своє. У пані думки сплелися в морський вузол, пані заціпило на місці. Далі можливі варіанти: пан гордо продовжує танцювати сам, абстрагуючись від закам’янілої пані, мов би вона тут просто випадково стояла. Або ж пан намагається тягати за собою ошалілу пані, скрутивши її якимось спецназівським прийомом у сніп сіна. У пані, залежно від динаміки, теж є кілька варіантів: провалитися крізь землю, накивати п’ятами, намагатися здогнати незалежного  пана, абстрагуватися і уявляти зорі або ж врізати йому чимось по макітрі – щоб відвалився.

Так от! Виявляється, можна по-іншому. По-перше, як я вже писала раніше, дуже помічне – хоч злегка спілкуватися. Якщо пан підійшов і хоча б привітався (вищий рівень – усміхнувся, назвався, почав якусь бесіду), а не взявся одразу до справи – пані так одразу не заціплює. А, по-друге, є, виявляється, (не)хитрі прийомами, які допомогають партнерці зрозуміти, куди партнер спрямовує танець.

Отже, поділюся відкритими танцювальними секретиками;) Щоб вловити напрям руху партнера, перш ніж він почне танцювати на її ногах, партнерка може… покласти ліву руку на плече партнера спереду. Тоді вона може відчути, куди партнер збирається вести, по спрямуванню його корпусу, і вчасно підхопити танцювальний мотив. Єдиний нюанс до цього танц-хаку: все-таки партнерка має знати, як їй далі танцювати. Телепатично це знання не передається:)

Ще секретів? Виявляється, ту руку, яка знаходиться у руці партнера (для більшості танців це – права), варто трошки напружити – так сильніше відчуваються імпульси від партнера. Цьому секретику я вчилася особливо довго! Бо для мене ж природно руку розслабити (як пір’ячко – на лазуровій хвильці) і торкатися руки партнера лиш верхнім шаром епітелію – так, щоб партнер взагалі не відчув, що хто-небудь тримає його за руку! На цю свою манеру я отримала однозначне прохання від більшості (8 із 10, десь так) партнерів: «Трохи напруж руку». Що мені кожного разу не вдавалося, рука розслаблялася сама собою, я лиш внутрішньо знизувала плечима: «Я і так добре відчуваю імпульси, я просто кроки не пам’ятаю…» Аж поки одного разу не прийшла на курс з незнайомим партнером. Ми лиш почали танцювати, я моментально згадала цей танц-хак і дуже швидко, без нагадувань стиснула  руку.

Взагалі ідеально, коли партнер задає достатній імпульс, щоб не просто відчути напрям руху, а зробити кілька кроків у потрібному напрямку. Якщо партнер спрямовує у танці так, тоді і кроки можна (при)забути. Просто піддаєшся його веденню і розчиняєшся у танці. Але коли ти, зловивши імпульс, летиш на стіну – це вже трохи передав куті меду:) Тому тут буде танц-хак для панів: у пані мають бути цілі всі кості, і всі чотири стіни в залі мають встояти після Вашого палкого танцю;)

Ще важливий момент. Досі я писала про танцювальну телепатію, або як зрозуміти партнера без слів. Це справді ідеально і неймовірний кайф – порозумітися у танці без слів. Але так виходить не завжди навіть з ідеально підходящими партнерами. Тому, танц-хак «Очевидність»: люди наділені даром мови, не соромно пояснити наміри, сказати про свій дискомфорт  чи перепитати.

***

Короткий висновок довгої промови (для особливо здібних пані): щоб зрозуміти ведення партнера, треба вслухатися у партнера, хоч трохи знати свою частину танцю і питати:)

Висновок для панів (які попри все хочуть танцювати з особливо обдарованою пані): потрібно добре знати танець, докладати розумну кількість сили, подавати зрозумілі імпульси і, якщо геть кепсько, терпляче, дуже терпляче озвучувати свої плани.

Висновок загальний: потрібно прислухатися один до одного, обговорювати складні моменти і не боятися як пояснити, так і запитати.

✨ Початок теми:

Мої особисті танц-хаки

Продовження:

Мої особисті танц-хаки (ч.3)

Схоже:

Як я художницею побувала:)