(УВАГА: ЦЕЙ ТЕКСТ МІСТИТЬ БАГАТО СПОЙЛЕРІВ:)
Я не прийшла в магазин по книгу. Я просто вибирала листівку. А такий товар я вибираю дуууже довго
От що, на Вашу думку, мало б визначати музичний смак? Темперамент і характер? Середовище формування особистості? Мода і престиж?
Я от зазвичай трошки розгублююся, коли мене запитують про улюблену музику… Бо у моєму плей-листі таке!… Наче його складали 10 різних людей і між собою не порадилися…
І от у номері Psychologie heute (вже далеко не свіжому, поки я спромоглася зробити цей допис) тема: «Що визначає наш музичний смак?»
Ну я така: от зараз я все про себе дізнаюся! Як це у мені одній співмешкає аж 10 субособистостей, і всі – наче нерідні? Читаю… Але авторка (яка антрополог) подає пояснення скоріше соціологічне і антропологічне, ніж психологічне: музичний смак формується у тому чи іншому середовищі, любов до того чи іншого стилю можна пояснити приналежністю до соціальної групи (за освітою, віком чи місцем проживання). І тут знову те саме «фірмове» запитання: якщо передивитися мій плей-ліст, я до якої соціальної групи належу? До всіх – потроху?
От перебираю у пам’яті своє «вибране»… Ліричні українські романси. Це з дому, із сім’ї – співала моя мама, моя прабабця, а колись – і бабуся. З цим ясно. Улюблені треки зі старого доброго кіно… Телебачення, сімейні вечори, по кілька разів – ті ж самі улюблені всіма фільми…) Легкий рок на кшталт Вакарчука. Школа, а ми вже такі великі, і, здається, десь там, за кулісами – нове, манливе життя…) «А вона, а вона сидітиме сумна. Буде пити, не п’яніти від дешевого вина…» – несподівано для мене наспівує мій молодший на 7 років брат. «А ти таке пам’ятаєш? Та невже…»
А от R&B… Звідки мені подобається? В нас же навіть виконавців толкових у цьому стилі немає!… Ще реп виконують, а от R&B… Ну, може, є хтось, я просто не знаю! Але в цілому – непопулярний стиль, і точно не від батьків набралася.
Кінець 2004 року. Від гімназії – поїздка у Німеччину, майже під кордон з Францією – жили у сім’ях. Мені з сім’єю дуже пощастило: мама-лікарка і дві дочки – мої ровесниці, ставилися до мене дуже добре. І була у цієї сім’ї одна особливість: діти були набагато самостійніші, ніж я:) Про них і цю мою чарівну першу «дорослу» подорож я б розповіла набагато більше…) Але зараз я – про музику… Так от!
Повечерявши, ми йшли гуляти. Самі. Без дорослих. А я мала звичку писати цікаві «ну дуже інформативні» смс до дому (ті мої смс взагалі – окремий жанр). Пишу: «Ми повечеряли і йдем гуляти.» Мама собі думає: «Яка хороша сім’я! Повечеряли і вивели дітей гуляти.» Але втрьох ми довго не залишилися – пішли до більшої компанії. А там народ строкатий такий, деякі хлопці – з налакованими «гребінчиками», розфарбованими у всі кольори райдуги… Я – давай знайомитися, питаю: «Ви – хто?» Бо ж явно – субкультура… Один каже: «Я – панк», а інший: «А я – наці…» «Але не бійся… Ми тобі нічого поганого не зробимо…» Ну познайомилися, поспілкувалися, подивувалися… і в один прекрасний момент я встигла занудьгувати. Вирішила написати смс до дому: «Ми – на тусовці. Тут панки, наці і багато цікавих людей. Але вони смирні…» Словом думайте, батьки, що хочете! Хочете – спіть, хочете – не спіть. Я відзвітувала!
А до чого тут R&B? Коли ми їхали кудись, у машині старшої дочки часто звучав французький r’n’b. Темношкірі репери (якщо виконавців цього жанру коректно так назвати) вишуканою для слов’янського вуха французькою ритмічно начитувати куплети, чергуючи їх із ліричними вставками. Салон авто наповнювали ноти юності, першої романтики ночі і нововідкритої свободи.
До речі, знайти тих виконавців в Україні мені так і не вдалося…) Мабуть, не вміла правильно задати пошук (або треба було хоч імена їх записати). І у Східній Німеччині я теж не чула, щоб хтось таке слухав, мабуть, ніколи. Здається, треба їхати аж до течії Райну, щоб знов опинитися на хвилі тих ритмів! Я вже навіть не впевнена, що мені б так сподобалася ця музика зараз, якби я її почула! Можливо, це були чари юності, а може, дурман ночі…
І панків із веселковими гребінчиками на головах тут теж більше не зустрінеш…) Вони виросли і зв’язують тепер своє довге сиве у хвостики, чіпляють колонки до мотоциклів і їдуть з вітром, тягнучи шлейф музики і юності за собою.
А які «музичні» історії пригадуєте Ви? Бувало ж так, щоб мелодія чи ритм пробуджували теплі спогади?
Хай Ваше серце підхоплює ритми радості і щастя!☺️
З повагою – авторка Галина Івасюк
Схоже у блозі:
(УВАГА: ЦЕЙ ТЕКСТ МІСТИТЬ БАГАТО СПОЙЛЕРІВ:)
Я не прийшла в магазин по книгу. Я просто вибирала листівку. А такий товар я вибираю дуууже довго
(Продовження🎈🌤🎈🌥🎈🌦)
Отже, Ви вирішили пробачити. Ви прожили і відпустили емоції. Ви списали борги. Ви віднайшли прощення у своїй душі. Ви залікували давні рани або
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)