Це мало б звучати десь так, як зізнання у групі анонімних алкоголіків… Але хай буде: я народилася за два тижні до Нового року, і я дуже люблю свій день народження! Так сильно люблю, що роблю дату у всіх мережах відкритою – щоб кожен, хто хоче мене привітати, зміг це зробити. Бо от уявімо собі: хтось спати не спить, так хоче мене привітати, а я візьму і приховаю дату… Людина ж не привітає і засмутиться… Шкода ж людини… Не можу я так із людьми… Тому (із чистої любові до ближніх) дозволяю себе привітати:) Станом на сьогодні я не приховую навіть і вік:) Хай весь світ знає, скільки мені сповнилося чудесних літ;) Мої роки – моє багатство!

Здається, з усіх можливостей з’явитися на світ мені випав ідеальний час Я першопочатково задумувалася як подарунок – мала народитися або на святого Миколая, або ж на зимове рівнодення – якраз татові на День народження, але поспішила на кілька днів. В принципі, подарунком для тата мене все-таки вважали завжди… Єдине, що з приходом пубертату і вивченням давньогрецької міфології я всерйоз почала задумуватися, чи не той я бува подарунок данайців, який мудріше було залишити за брамою міста:) Але, як і у випадку з сумновідомим коником, небезпеку прогледіли, до дому забрали

Досі я вважала, що якби народилася тоді, коли планувалася, то день мого народження можна було б вважати ідеальним. А недавно мама десь вичитала, що кожного року якраз у середині грудня – найбільші зорепади. Після цієї поправки я вирішила, що у такому випадку я все ж народилася у ідеальний час:) Гравітація є гравітація… Що тут вдієш?

А ще мені пощастило народитися під неіснуючим знаком зодіаку. Точніше, він десь там існує, але його раніше не рахували… А тепер наче рахують… Або не рахують… Хто як! А мені обидва знаки підходять. Стрілець – підходить. І змієносець теж підходить. І взагалі я не вірю у гороскоп!

Не знаю, чи багато зірок випало у грудні 87-го, але точно знаю, що коли я народилася, випав сніг. Допускаю, сніг – це перше природне явище, яке я побачила. Можливо, саме тому я так сильно люблю сніг. Звісно, на перших порах я хотіла його їсти. І, звичайно ж, мені не дозволили. «А… Це тому, що його треба підсмажити?» – питалася я домашніх, показуючи на снігові пампушки.

Друге природне явище, з яким зіштовхнулася новонароджена я, була новонаряджена новорічна ялинка. Можливо відтоді я взяла собі ялинку за рольову модель і намагаюся бути трошки на неї схожою – чіпляю на себе прикраси всюди, де щось може уміститися, притрушую обличчя щедрим шаром блискіток і покриваюся зверху кількома шарами намист. Словом, при хорошому настрої і непоганому перебігу справ виглядаю так, як виглядає розкішно наряджена новорічна ялинка

А ще від моїх ранніх років я фанатично люблю сніговиків. І тепер в мене навіть з’явилася гіпотеза, звідки це. У нас десь зберігся речовий доказ – аудіозапис «Галинка біля ялинки». Так от: на ялинці була скляна іграшка – сніговик – і він мені сильно сподобався. Я дурним голосом кричу: «Даііііі, даііііі» (і це точно не на блокпості ГАІ). Звичайно, давати мені сніговика з ялинки жодному адекватному дорослому в голову не прийшло. Але я продовжую дико кричати і не хочу заспокоїтися. Тоді бабуся знайшла рішення – зняла того сніговика з ялинки і виваженим таким вчительським голосом каже: «Тільки пальчиком, тільки пальчиком…» А я (це вже з маминих спогадів) дивлюся на нього зачаровано-загіпнотизовано і гладжу пальчиком блискучий контур. Мабуть, якраз відтоді я так люблю сніговиків – більше, ніж всяких там дідів морозів чи снігурочок… Оленів теж люблю!

Третє природне явище, разом з яким мені пощастило прийти на світ, були новорічні подарунки Я вже казала: мене саму вважали одним із них:) Розгорну думку: своїх братів по племені я люблю! І хочу, щоб нас було під ялинкою побільше – має ж у мене бути компанія на свята? Не одній же мені під ялинкою, наче вигнанець якийсь, стирчати… Побільше , побільше їх …При хороших часах я любила порозкладати всі свої подаруночки на видні місця, перебирати їх ще декілька днів після свята, милуватися і радіти Намистечка, брошечки, шкатулочки, баночки, тюбики, шарфики, сумочки… Моя кімната завжди мала тенденцію перетворюватися на печеру Алі-Баби… І я, наче казкова принцеса, серед усіх цих скарбів…

А ще є в мене одна супер-сила, яка точно випала мені по даті народження, мов корок із шампанського! Бо це ж логічно: що п’ють у кожному домі на новорічні свята? Шампанське! От воно і сконденсувалося у мене в крові! І тепер кожного разу, коли моє серце підігрівається вогнем кохання, кров у жилах перетворюється на шампанське, а корок з розігрітого шампанського так і норовить знести! «Тримай шампанське в холоді» – каже мама, наслухавшись всіх моїх любовних бід… А я вчуся, вчуся… Та я вже фінську морозилку під свій резервуар шампанського замовила!… Але ж важко промерзає!.. Не інакше, як гейзер який у підгрунтовій зоні булькає… І звідки йому там взявся? Але що ж подієш? Гороскоп є гороскоп!

А ще мені пощастило народитися у час загадування мрій! Бо що зазвичай роблять у грудні чи не всі свідомі люди західного світу? Підбивають підсумки року, складають плани і задумують бажання! От чому я так люблю складати різні списки задуманого! Виходить, я народилася під знаком мрій! І тепер це просто моя доля, шукати мрії, створювати мрії і здійснювати їх!

А оскільки мого життя на всі мрії світу не вистачить, я дуже люблю, коли кожна людина в полі мого зору проживає найкращу версію свого життя – життя своєї мрії. З цим пов’язана моя третя і улюблена професія – психологія. За що я люблю психологію, так це за те, що вона допомогає людині наблизитись до своєї сутності, до справжньої себе і до того життя, яке можна проживати наповну і вважати справжнім. Якщо висловитись трошки романтично, наближає людину до життя її мрії.

Насправді це мав бути допис до мого дня народження. Я мала подякувати кожному, хто привітав, і написати пару мудрих висновків про прожитий рік життя. Але відчула сильний внутрішній опір… Я і так подякувала кожному особисто! А щодо висновків… Боюся, мій минулорічний талмуд висновків досі не кожен дочитав… Я не продукую з також швидкістю філософські сентенції… Тому я вирішила писати інтуїтивно: що на душу прийде!;)

А на душу прийшла радість, вдячність за життя. Вдячність Богові, батькам, хорошим людям у моєму житті. Вдячність за те, що відбулося, і за те, чого не відбулося (не зважаючи на пристрасне моє бажання). На думку приходить багато запитань: Що далі? Куди далі? З ким далі? Але точно не висновки! І ще на серце приходить просто щастя: я щаслива, що мені випав шанс жити. Я щаслива, так щаслива, що живу!

P.S. Щоб випередити можливі запитання до цього допису: мандаринки теж належать до тих природних явищ, з якими я прийшла у світ І мандаринки я теж дуже люблю – на них у мене бездонний апетит! Бо що подієш: так уже мені пощастило народитися! Гороскоп є гороскоп!

P.P.S. А все-таки: ДЯКУЮ, що Ви зі мною, дорогі мої друзі і читачі

З повагою і вдячністю –

Галина Івасюк

Схоже у блозі:

Мої 32

Моя особиста веселка

Мої життєві висновки (ч.1)