Якою б яскравою не була історія левеняти Сімби крізь призму «шляху героя» та «ініціації чоловічої зрілості», не менш цікавою вона є і для
Мої 32
Текст 2 із серії “Не для блогу”. Але теж важливим мені видається сьогодні:) Рік тому писаний. Ну, хай буде зовсім точно… Рік з хвостиком;)
Я на цей День народження загадувала (але нікому особливо не повідомляла) 2 бажання. Вони такі трохи по-дитячому егоїстичні були, тому не повідомляла. Перше: хочу повний дім гостей, щоб сісти не було де. Друге: хочу стільки привітань, щоб я цілий день не встигала дякувати. Я мовчала і знала, що нереально. А вони взяли і збулися!
Зранку я прокинулася сонна-сонна. (І чому я так пізно лягла? І треба мені було те прибирання на ніч?…) Але на диво радісна прокинулася – ні за чим не сумувалося. Ні за чим нездійсненим, ні за чим втраченим. Головне, щоб здоров’я, і мир на душі. Мої 32! Я просто дякую Богу, що жива.
Я напередодні довго-довго прибирала… Десь тиждень, може… Не те, щоб мої потенційні гості сильно здивувалися б від безладу – вони вже й не таке у мене бачили… Плюс-мінус один раз нічого не змінить… Але мені важливо було саме цього разу, прибрати. Для мене. Перше, що мені хотілося зробити, це згребти все в один мішок і просто викинути. Але вроджений інстинкт хом’яка не дав мені реалізувати перший імпульс:) Ну це ж моє життя… Тут є корисні речі… Я цим жила… Доведеться розгрібати!
Я перебирала купи старих речей і ніби відмотувала плівку в минуле. От моє навчання на психології… Захист дисертації… Аспірантура… Я закінчую університет… До чого ж недосвідченою я була тоді, у свої 22! Так, ніби школу закінчувала, а не університет! Я ж навіть будувати які-небудь людські відносини не вміла!:) Які чудернацькі речі я тоді робила… Це ще добре, що я одразу на роботу пішла, а не просто, в аспірантуру! А то б здичіла непоправно!) Я ж навіть себе толком не знала… Яка я… Чого хочу… Навколо мене всі хотіли вийти заміж і захистити дисертацію, от і я хотіла…) Хоча я за дисертацію не шкодую, до речі. Це у мене по-юності сталося, але не шкодую:)))
А пам’ятаю, одного разу я сказала, що нічого в житті немає важливого, крім кохання!) І мені більше нічого не цікаво, лиш любити. І я ніде не зможу себе так проявити, як лиш у відносинах і даруючи кохання!:) І так було би й стало, якби я те саме кохання тоді знайшла. Але не знайшла. А замість нього знайшла себе – життя як мінімум треба було чимось заповнювати. Це ж моє життя, а не дрімота в кімнаті очікувань. І я почала помічати, що є на світі речі, цінні в собі, і ніяк не менш цінні від кохання. І творити не менш цікаво, ніж любити. І я – така сама справжня, жива я у творчості, як у коханні!:)
А ще психологія… Мій перший у житті власний вибір! Німецька мова і міжнародні відносини – це була доля (хто знає мене, розуміє, про що я:) А психологію я обрала сама. Тоді, коли вирішила, що більше ніколи в житті не буду вчитися! І всі свої освіти я вже здобула! Але ж такий шанс… І я ж так люблю психологію… Я пошкодую, якщо не використаю цей шанс! Це ж буде просто хоббі-клас… Ага! Хоббі-клас! З екзаменами, практикою і курсовою! А я, коли вчуся, то вже вчуся! Я ж не за папірчиком сюди прийшла! Але як же я люблю психологію! Я у ній – майже така сама я, як у творчості чи коханні!:)
А ще от про гроші згадала… Цим, може, соромно хвалитися у 32, але мені вже більше як пів року на все вистачає!))) Тобто, я не скажу, що заробляти стала принципово більше, а вистачає…Це дивне відчуття, коли купуєш собі квиток на море, і це не останні твої гроші…) Колись мій тато дуже хотів, щоб я вміла за себе постояти і на себе заробити. З першим в мене плюс-мінус виходило: а хто мав за мене постояти? Хоч-не хоч… А з другим от… Досягнення:))) Я припускаю, тато хотів би, щоб я і заробити вміла добре:) Ну, не все ж одразу…) Але те, що мені на все вистачає, для мене чимала приємна новина:)
І цей день народження…) Хоч стільки гіркоти, а я раділа! Раділа з того, що живу. Раділа з того, про що не напишу у Фейсбуці. Раділа з тої сили, що в мене є.
А ще я раділа з людей. Завжди є такі люди, несказані слова яких пам’ятаєш. Але вчора я обрала радіти. Радіти тим теплим, щирим словам, які сипалися на мене щедро, як у моїй мрії – я не встигала просто відписати! Були такі слова, що відповіді навіть на них гідної не маю, такі вони зворушливі! І що я на це можу сказати? От зараз сяду і розплачуся! Дорогі люди! Ціную і дякую Вам за тепло!
16.12.19. Мій подячний спіч після дня народження;) Ніби рік пройшов, а сенс залишається!) Бо себе знайшла! А це, як не крути, неабияка знахідка!)))
Схоже у блозі:
От такий подаруночок своїми руками я зробила собі ще, до речі, до дня народження Побачила цю картину і одразу в неї закохалася Бо
Ключик до контенту
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)
Останні статті
Дякую, що завітали до мого блогу:) Приходьте ще і ще!)
