Є на світі дивні люди.
Вони не супер-люди. І не досягають всіх намічених вершин. Роблять помилки і неправильні кроки. Говорять невпопад. Щось забувають. Бояться,

Як я зараз?
Трошки заспокоююся і починаю сприймати реальність такою, як вона є (але це неточно). Колись я, мабуть, розкажу все, як воно було… Але це ще не зараз… Зараз я починаю відштовхуватися від реальності (щоб колись таки злетіти) і будувати реалістичні плани (побудови великої мрії). Дострибнути до великої мрії – це наче стрибок з парапланом. Щоб покинути землю і стати вільним польотом, треба відштовхнутися від землі.
Ще сумую за пролетілим літом і намагаюся вхопити його за хвіст. А воно випурхує у мене з рук жарптицею, залишаючи палаючі пірʼїнки-листочки на волоссі та в руках. І куди так швидко втікає час? Одне радує: так швидко пролітає не лиш літо. У крамницю за рогом вже завезли цибульки тюльпанів, нарцисів, гіацинтів і крокусів – передвісників весни…
А взагалі останніми роками я полюбила осінь – з її тихою романтикою, парким ароматом опрілого листя, невичерпно синім небом і молочним шляхом, що спустився з небес до землі.
А ще у мене в грудах – запас тепла на політ цілої повітряної кулі. Може, комусь здається, що я трошки ширяю у небесах… Так от! Це все вони – тепло у грудях і яскрава повітряна куля – мене підносять…
У моїй душі – мелодія танго, перемішана з шурхотом листя. Мені хочеться запалювати свічі і пекти пироги – неквапливо занурюючись у живу енергію тіста і вогню.
Хочеться зануритися у тепле пухнасте пальто – перетворитися на таку собі затишну, але дуже допитливу альпаку…) Висунути лиш носа – для поцілунків. Зануритися у романтичні фантазії і гарячу каву з трюфельними кульками… Занурити когось у своє тепло… У мене в грудях запас тепла – на політ цілої повітряної кулі…) Я ж казала… Можу поділитися польотом і теплом:)
До мене на зупинці підійшов чоловік і намагався познайомитися, просячи закурити. «Ти уявляєш, щоб дід Павло підійшов до бабці Марині і казав: Слухай, Маринка, дай закурити!» Я зникаю за дверима автобуса, тихенько хіхікаю, потім все голосніше і голосніше, мружу очі і починаю задорно сміятися – аж сльози течуть. У памʼяті виринає та сцена з «Красотки», з комедією серед ночі… Як вона сміється… Не без приємності думаю, що я все ще вмію так сміятися…) Що я ще іноді можу так заразно сміятися… І плавно переходжу зі сміху на романтичний лад.
У цьому краї поступовіша осінь. Це один з моментів, за які я його люблю. Наша осінь приходить раптово – як свекруха у народних історіях – зриваючи з природи всі ковдри – щоб перевірити порядок і підмести на свій лад.
Тутешня осінь приходить неквапливо. Як елітна актриса. З келихом дорогого вина. Смакує його сама і дає іншим смакувати. Догорання кожного листочка розтягується в часі, як моновистава осені. Ковток за ковтоком, листок за листком я занурююсь в осінь, запамʼятовую її аромати, вбираю солодко-густий смак.
Мʼякий подих вітру обтрушує ще пару відсотків листя з дерев. Наче мʼякий і солодкий поцілунок торкається обличчя землі, знімаючи з нього листочок за листком. Елегантні парашутики легенько спускаються вниз, плавно кружляючи під нечутну мелодію осені.
А листочок ґінґо – наче маленький золотистий параплан – всупереч всім законам природи, відштовхнувся від безмежного неба, став вільним польотом і дотягнувся до обітованої землі.
Схоже у блозі
Мехенді корицею осені (частина 1)
Є на світі дивні люди.
Вони не супер-люди. І не досягають всіх намічених вершин. Роблять помилки і неправильні кроки. Говорять невпопад. Щось забувають. Бояться,
Про це мало-хто знає, але років до семи-восьми (поки в школу не пішла) я майже не спілкувалася з дітьми. Якби я народилася десь
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)
