“Це моя доля… Я беру фарби краси із серця, щоб заповнити білі листи словами душі і мелодією кольору… Щастя… летіти по житті на крилах натхнення.”

Анна Луканюк

Я познайомилася з Анною не так давно – у червні. Я прийшла у “Диво-арт”  просто помалювати – і познайомилася. В студії мені одразу сподобалося – по стінах розміщені яскраві відбитки людських душ, скрізь – екзотичний інвентар для змальовування, ледь чутно звучить «мій» плей-ліст…) Ніжна, витончена, усміхнена Анна Михайлівна Луканюк делікатною хвилею уважності огортає співрозмовника, наповнює студію ненав’язливою атмосферою легкості. Я звернула увагу (і мені це подобається), як Анна спілкується з дітьми – спокійно, м’яко, тактовно підказує і коректує. Вона підходить тихо, до дітей і до дорослих, щоб сказати щось хороше. І мені це дуже підходить. Мені добре сидіти в тиші, з мольбертом на колінах, в оточенні яскравих відпечатків дитячих душ, слухаючи ледь чутно «мій» плей-ліст, і  уявляти тут себе художницею. Я б тут жила;)

Зовсім скоро дізнаюся, що невдовзі у Анни Михайлівни планується особиста виставка. Перша справжня, «доросла»:) Бо попередня була років десять тому, а то була ще така юність…) Знаю, про що кажу, бо як виявилося, ми – ровесниці. Слово за словом – домовилися про інтерв’ю:) Яке і пропоную Вашій увазі, мої дорогі читачі!)

Я прочитала, Ви народилися в Туркменістані?

Так, мій батько працював військовим. Але я зовсім недовго там жила. Коли мені було два роки, ми відлетіли звідти. Це, мабуть, мій перший спогад – переліт.

Розкажіть ще про Вашу сім’ю. Тато – військовий. А мама?

А мама – мама. В неї є освіта, але нас у сім’ї п’ятеро. У мене є ще дві молодші сестри і два молодші брати. Наймолодший брат на 20 років менший від мене. Тому мама працювала мамою. Я багато часу проводила з ними. Люблю дітей.

Як Ви прийшли до малювання?

З 5-ти років займалася у недільній, а пізніше і в звичайній художній школі. Тому питання про майбутню професію не поставало. Я завжди знала, що малювати – це моє покликання. І батьки також підтримували мене у творчості.

А що Ви особливо любите малювати? Маєте улюблені напрямки, теми?

Люблю малювати природу і квіти. Також мені близький іконопис, але зараз я ним не займаюся. Іконопис потребує повної зосередженості.

А які Ваші улюблені квіти? Якби Ви сама були квіткою, то якою?

Дуже люблю всі квіти. Я от якби сама була квіткою, то була б водяною лілією – ніжною, але стійкою.

А, можливо, маєте улюблені техніки малювання?

Зараз це акварель. Останні 3 місяці працюю аквареллю. Картини, що представлені на виставці, написані саме у цій техніці.

Чому акварель?

Я її відчуваю. Десь яскрава, десь ніжна. Десь потече, а десь – вибух плям, емоцій. Десь прозора. Вона схожа на мене.

А що Ви робите у вільний час?

Коли у мене є вільний час, я малюю:)

Маєте ще захоплення окрім малювання?

Дуже подорожувати люблю. Я почала подорожувати з 17-ти років і за цей час відвідала Румунію, Чехію, Болгарію, Польщу, Грузію, Росію, Францію, Італію, Австрію… Мама навіть кредит могла взяти, коли мені випадала змога, поїхати кудись. Я потім завжди віддавала.

А які місця найбільше торкнулися серця?

Із країн – Грузія. Чому Грузія? Вона дуже різна. Вона поєднує давнину і сучасність, гірські краєвиди  і морські береги, буяючу зелень і пустельні піски. А з міст – Прага.

А які місця Вам взагалі близькі? Де Ви любите проводити свій час?

Я люблю гори і море. Але на морі – не часто, раз на рік можна… Посидіти з книгою в тиші, щоб запах моря і легенький бриз… А в горах я буваю часто…

А чому гори? Що Ви знаходите для себе в горах?

В горах зоряне небо близько. Можеш безкінечно вдивлятися в небо і бачити безкінечність. Під небом тиша. Тепер рідко десь можна почути тишу… Простори, гори і тиша… Ти розумієш, наскільки великий і безкінечний Всесвіт, і яка ти маленька… І безкінечний Всесвіт вміщується у людині… Можеш дивитися в очі іншій людині все життя, бачити там сузір’я, і відкривати постійно в людині нову красу, безкінечну… Космос – це глибина. Не лиш природи, а кожної людини окремо.

А захоплюєтеся ще якимись мистецтвами?

Взагалі я всі види мистецтва люблю. Бальні танці дуже мені подобаються. Танцювати вальс і танго – моя мрія дитинства. Колись я обов’язково до цього дійду.

А яку любите музику?

Музику теж різну люблю. Особливо? Скрипку і джаз. Ще – українські народні пісні. Якби я вміла співати… Я їх стільки знаю…

А маєте улюблених тваринок?

Я їх всіх люблю. А з собаками навіть розмовляти можу – вони все розуміють. Але тварини повинні мати своє місце. Папуг люблю. Чому? Бо це така маленька кольорова істота, що співає. Це птаха, що може бути біля мене.

А якби Ви були твариною?…

Була б птахою.

Яка Ви пора року?

Весна. Попереду – літо, і все розквітає:)

А яка Ви стихія, чи погода?

Райдуга з літнім дощем.

Який Ваш життєвий девіз?

Важливо все робити вчасно. Побачити важливий момент і використати його. Важливо вчасно себе знайти і реалізувати також вчасно. А, якщо коротко, тоді «не втратити  себе». Це все охоплює.

Що найважливіше в людях? У житті?

Найважливіше у людях – простота, щирість. А у житті – бути Людиною.

Без чого життя позбавлене смаку?

Без ароматного трав’яного чаю з нотками троянди та лемонграсу… Або жасмину)

А без чого не уявляєте будні?

Будні – без творчості.

Маєте улюблену книгу?

Я люблю читати. І світову літературу, і поезію…  В школі стільки всього перечитала. Джека Лондона всього…  Вставала о 5-й ранку і читала… Улюблена – «Квіти для Елджернона».

Про що вона для Вас?

Люди знаходять спільне, коли вони на схожому рівні.

Що для Вас відносини?

Одного старого чоловіка спитали: «Як можна прожити разом все життя, і не набриднути один одному?» На що він сказав: «Як вона може набриднути мені, якщо у ній одній сховано стільки талантів, що я можу пізнавати її цілими днями?.. А вона ще й змінюється…» Важливо пізнавати людину все життя.

Як Ви бачите своє майбутнє?

Мені подобається робота з людьми, спілкування. Я знайшла себе у студії.  Ділюся знаннями, віддаю частинку себе, а отримую набагато більше. Я – художник. Але поряд з людьми:) Для мене важливо, розвивати себе як митця. І взагалі – розвивати себе.

На завершення розмови дивимося фото. Повітряні акварелі. Фото з братиками і сестричками. Коні?…

Анно, Ви їздите верхи? Чому Ви не сказали?

Так, з дитинства. Горами. На всій швидкості. Навіть без сідла. Люблю швидкість. Мотоцикли теж люблю.

Ми йшли і ще про щось говорили. Але цей образ залишився для мене захватом всієї розмови. Перед очима постала дівчина з довгим темним волоссям, що несеться горами на всій швидкості під таким близьким і глибоким зоряним небом!.. Дома я листала Інстаграм Анни – хотіла більше відчути цю людину. Переді мною – усміхнена молода жінка, що бачить світ цікавим, гарним, а іноді – у дуже несподіваному ракурсі:), любить своїх рідних, друзів, учнів, мистецтво та життя! Картини – ніжні, світлі, сповнені легкості, і може, навіть трошки мрії:) І душа – правдива, щира, світла!) Ластівкою! Для мене вона була б ластівкою!

Цитати Анни Луканюк (зцуплені мною з її Інстаграму;)

“Цікаво, коли бажають не дивитися на життя через вікно, коли бажають завжди шукати себе. Себе різну. Вчитися… і наповнюватись корисним досвідом.”

“Як все просто в дітей, які радіють маленьким щоденним дрібничкам і втрачають посмішку, не отримавши цукерку ))) Але через декілька хвилин забувають про погане і знов розцвітають в сонячному настрої😊 Як важливо не втратити цю дитячість. Радіти навіть тоді, коли в тебе забрали цукерку))) І дякувати Богу за все!”

“Хто є рідною тобі людиною…? Хто тебе завжди пам’ятає, любить, цінує, побачивши, радіє і посміхається, не дивлячись ні на що. Хто поспішаючи, але все-одно не пройде повз, не подарувавши маленьку частинку тепла в тій долі секунди, коли дороги ваші пересіклись…. Цінуйте, любіть і дякуйте Богу за те, що у вас є…”

View this post on Instagram

Ну все…і не оглядаючись навіть))))))) #сванетия #горы #грузия #путешествияпомиру #путешествиевгрузию #georgia #guriya

A post shared by Hanna Lukaniuk (@lukaniuk.art) on Dec 4, 2018 at 2:24pm PST