Жити! (Ви)жити… Я хочу жити.
День за днем, день за днем, день за днем… Плюс рік… Мінус рік?
Гарячий біль. Холодний біль. Гарячий біль. Розтікається
“Це моя доля… Я беру фарби краси із серця, щоб заповнити білі листи словами душі і мелодією кольору… Щастя… летіти по житті на крилах натхнення.”
Анна Луканюк
Я познайомилася з Анною не так давно – у червні. Я прийшла у “Диво-арт” просто помалювати – і познайомилася. В студії мені одразу сподобалося – по стінах розміщені яскраві відбитки людських душ, скрізь – екзотичний інвентар для змальовування, ледь чутно звучить «мій» плей-ліст…) Ніжна, витончена, усміхнена Анна Михайлівна Луканюк делікатною хвилею уважності огортає співрозмовника, наповнює студію ненав’язливою атмосферою легкості. Я звернула увагу (і мені це подобається), як Анна спілкується з дітьми – спокійно, м’яко, тактовно підказує і коректує. Вона підходить тихо, до дітей і до дорослих, щоб сказати щось хороше. І мені це дуже підходить. Мені добре сидіти в тиші, з мольбертом на колінах, в оточенні яскравих відпечатків дитячих душ, слухаючи ледь чутно «мій» плей-ліст, і уявляти тут себе художницею. Я б тут жила;)
Зовсім скоро дізнаюся, що невдовзі у Анни Михайлівни планується особиста виставка. Перша справжня, «доросла»:) Бо попередня була років десять тому, а то була ще така юність…) Знаю, про що кажу, бо як виявилося, ми – ровесниці. Слово за словом – домовилися про інтерв’ю:) Яке і пропоную Вашій увазі, мої дорогі читачі!)
Я прочитала, Ви народилися в Туркменістані?
Так, мій батько працював військовим. Але я зовсім недовго там жила. Коли мені було два роки, ми відлетіли звідти. Це, мабуть, мій перший спогад – переліт.
Розкажіть ще про Вашу сім’ю. Тато – військовий. А мама?
А мама – мама. В неї є освіта, але нас у сім’ї п’ятеро. У мене є ще дві молодші сестри і два молодші брати. Наймолодший брат на 20 років менший від мене. Тому мама працювала мамою. Я багато часу проводила з ними. Люблю дітей.
Як Ви прийшли до малювання?
З 5-ти років займалася у недільній, а пізніше і в звичайній художній школі. Тому питання про майбутню професію не поставало. Я завжди знала, що малювати – це моє покликання. І батьки також підтримували мене у творчості.
А що Ви особливо любите малювати? Маєте улюблені напрямки, теми?
Люблю малювати природу і квіти. Також мені близький іконопис, але зараз я ним не займаюся. Іконопис потребує повної зосередженості.
А які Ваші улюблені квіти? Якби Ви сама були квіткою, то якою?
Дуже люблю всі квіти. Я от якби сама була квіткою, то була б водяною лілією – ніжною, але стійкою.
А, можливо, маєте улюблені техніки малювання?
Зараз це акварель. Останні 3 місяці працюю аквареллю. Картини, що представлені на виставці, написані саме у цій техніці.
Чому акварель?
Я її відчуваю. Десь яскрава, десь ніжна. Десь потече, а десь – вибух плям, емоцій. Десь прозора. Вона схожа на мене.
А що Ви робите у вільний час?
Коли у мене є вільний час, я малюю:)
Маєте ще захоплення окрім малювання?
Дуже подорожувати люблю. Я почала подорожувати з 17-ти років і за цей час відвідала Румунію, Чехію, Болгарію, Польщу, Грузію, Росію, Францію, Італію, Австрію… Мама навіть кредит могла взяти, коли мені випадала змога, поїхати кудись. Я потім завжди віддавала.
А які місця найбільше торкнулися серця?
Із країн – Грузія. Чому Грузія? Вона дуже різна. Вона поєднує давнину і сучасність, гірські краєвиди і морські береги, буяючу зелень і пустельні піски. А з міст – Прага.
А які місця Вам взагалі близькі? Де Ви любите проводити свій час?
Я люблю гори і море. Але на морі – не часто, раз на рік можна… Посидіти з книгою в тиші, щоб запах моря і легенький бриз… А в горах я буваю часто…
А чому гори? Що Ви знаходите для себе в горах?
В горах зоряне небо близько. Можеш безкінечно вдивлятися в небо і бачити безкінечність. Під небом тиша. Тепер рідко десь можна почути тишу… Простори, гори і тиша… Ти розумієш, наскільки великий і безкінечний Всесвіт, і яка ти маленька… І безкінечний Всесвіт вміщується у людині… Можеш дивитися в очі іншій людині все життя, бачити там сузір’я, і відкривати постійно в людині нову красу, безкінечну… Космос – це глибина. Не лиш природи, а кожної людини окремо.
А захоплюєтеся ще якимись мистецтвами?
Взагалі я всі види мистецтва люблю. Бальні танці дуже мені подобаються. Танцювати вальс і танго – моя мрія дитинства. Колись я обов’язково до цього дійду.
А яку любите музику?
Музику теж різну люблю. Особливо? Скрипку і джаз. Ще – українські народні пісні. Якби я вміла співати… Я їх стільки знаю…
А маєте улюблених тваринок?
Я їх всіх люблю. А з собаками навіть розмовляти можу – вони все розуміють. Але тварини повинні мати своє місце. Папуг люблю. Чому? Бо це така маленька кольорова істота, що співає. Це птаха, що може бути біля мене.
А якби Ви були твариною?…
Була б птахою.
Яка Ви пора року?
Весна. Попереду – літо, і все розквітає:)
А яка Ви стихія, чи погода?
Райдуга з літнім дощем.
Який Ваш життєвий девіз?
Важливо все робити вчасно. Побачити важливий момент і використати його. Важливо вчасно себе знайти і реалізувати також вчасно. А, якщо коротко, тоді «не втратити себе». Це все охоплює.
Що найважливіше в людях? У житті?
Найважливіше у людях – простота, щирість. А у житті – бути Людиною.
Без чого життя позбавлене смаку?
Без ароматного трав’яного чаю з нотками троянди та лемонграсу… Або жасмину)
А без чого не уявляєте будні?
Будні – без творчості.
Маєте улюблену книгу?
Я люблю читати. І світову літературу, і поезію… В школі стільки всього перечитала. Джека Лондона всього… Вставала о 5-й ранку і читала… Улюблена – «Квіти для Елджернона».
Про що вона для Вас?
Люди знаходять спільне, коли вони на схожому рівні.
Що для Вас відносини?
Одного старого чоловіка спитали: «Як можна прожити разом все життя, і не набриднути один одному?» На що він сказав: «Як вона може набриднути мені, якщо у ній одній сховано стільки талантів, що я можу пізнавати її цілими днями?.. А вона ще й змінюється…» Важливо пізнавати людину все життя.
Як Ви бачите своє майбутнє?
Мені подобається робота з людьми, спілкування. Я знайшла себе у студії. Ділюся знаннями, віддаю частинку себе, а отримую набагато більше. Я – художник. Але поряд з людьми:) Для мене важливо, розвивати себе як митця. І взагалі – розвивати себе.
На завершення розмови дивимося фото. Повітряні акварелі. Фото з братиками і сестричками. Коні?…
Анно, Ви їздите верхи? Чому Ви не сказали?
Так, з дитинства. Горами. На всій швидкості. Навіть без сідла. Люблю швидкість. Мотоцикли теж люблю.
Ми йшли і ще про щось говорили. Але цей образ залишився для мене захватом всієї розмови. Перед очима постала дівчина з довгим темним волоссям, що несеться горами на всій швидкості під таким близьким і глибоким зоряним небом!.. Дома я листала Інстаграм Анни – хотіла більше відчути цю людину. Переді мною – усміхнена молода жінка, що бачить світ цікавим, гарним, а іноді – у дуже несподіваному ракурсі:), любить своїх рідних, друзів, учнів, мистецтво та життя! Картини – ніжні, світлі, сповнені легкості, і може, навіть трошки мрії:) І душа – правдива, щира, світла!) Ластівкою! Для мене вона була б ластівкою!
Цитати Анни Луканюк (зцуплені мною з її Інстаграму;)
“Цікаво, коли бажають не дивитися на життя через вікно, коли бажають завжди шукати себе. Себе різну. Вчитися… і наповнюватись корисним досвідом.”
“Як все просто в дітей, які радіють маленьким щоденним дрібничкам і втрачають посмішку, не отримавши цукерку ))) Але через декілька хвилин забувають про погане і знов розцвітають в сонячному настрої😊 Як важливо не втратити цю дитячість. Радіти навіть тоді, коли в тебе забрали цукерку))) І дякувати Богу за все!”
“Хто є рідною тобі людиною…? Хто тебе завжди пам’ятає, любить, цінує, побачивши, радіє і посміхається, не дивлячись ні на що. Хто поспішаючи, але все-одно не пройде повз, не подарувавши маленьку частинку тепла в тій долі секунди, коли дороги ваші пересіклись…. Цінуйте, любіть і дякуйте Богу за те, що у вас є…”
Схоже: НІКОЛА ЮН. УВЕСЬ ЦЕЙ СВІТ
ІВАН КОСМИНА. СВІТЛО В КІНЦІ ТУНЕЛЮ
Жити! (Ви)жити… Я хочу жити.
День за днем, день за днем, день за днем… Плюс рік… Мінус рік?
Гарячий біль. Холодний біль. Гарячий біль. Розтікається
Я небажана, і зустріч зі мною небажана. І я пропоную свої небажані почуття тому, кому я небажана!.. І це ж було очевидно з
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня.
Mirrors. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:)
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)