…Хоча де б я не була, все моє – у мені і зі мною. Я нічого не залишила вдома, крім могили тата і рудого пухнастого кота. Але і вони теж – зі мною. Бо у мені живе дім.

Де б я не була і якими стежками не ходила б, у мені

Я щаслива, наскільки це можливо…

Зовсім недавно я б так не сказала.

На цю думку мене наштовхнув один знайомий… Питаю, як у нього справи. А він каже: «Так добре, наскільки це можливо.» Я розсміялася і задумалася. А він правий…

Бо толку жалітися… Зранку прокинулася, ноги носять, голова працює – це вже щастя. Свої

Я знов іду. З «безвісти» і до «безвісти». Зібравши у клуночок за спиною свої радості і болі. Оплакане горе і неоплакані мрії. Уроки юності  і екзамени життя. Зібравши у клуночок за спиною все своє життя! Прийшла нізвідки і прямую в нікуди. Стиснувши зуби і кулачки. Крізь остогидлу до блювоти гірку темряву

Танц-хак 5. «Запорука комфорту у танці – правильно вибрана дистанція.» І як лиш мені досі на думку не спало, що слово дистанція походить від слова «танці»?

Мене завжди це дивувало: от, до прикладу, весілля. Я нікого із присутніх (окрім наречених) не знаю. Але танцювати хочеться. І ось підходить він, принц на

От що, на Вашу думку, мало б визначати музичний смак? Темперамент і характер? Середовище формування особистості? Мода і престиж?

Я от зазвичай трошки розгублююся, коли мене запитують про улюблену музику… Бо у моєму плей-листі таке!… Наче його складали 10 різних людей і між собою не порадилися…

І от у номері Psychologie heute

✨✨✨

Танц-хак 3. Терпіння і труд… «Підтримка і гумор все перетруть»:)

В ідеальному світі навчання відбувалося б так: ти приходиш на уроки танців, і через заняття-друге (у крайньому випадку місяць-другий) пурхаєш на крилах Терпсіхори, мов невагома бабка…) А навколо тебе гарцюють молоді кабальєро – носочки блищать, виправка, осанка – наче резерв королівської

Після того випадку (передісторія: Танці під зорями) танцювати я вчилася ще дуже довго і вкрай безуспішно – більш нездібної до танців людини, ніж я, важко знайти. Мені попадалися хороші викладачі, у кожного з них я зрештою чогось навчилася. Але загальна картина особливо не змінювалася: ні кроків, ні поворотів я не пам’ятала.

Вийшли з мамою на прогулянку зі 100% наміром намотувати кілометри полем. «Давай повернемо в Сади Принцес… Ми так давно там не були…» – каже мама. «Навіщо нам в Сади Принцес? – думаю – чи ми уже забули, як старий цвинтар виглядає?… Але нехай… Хоче на цвинтар – йдем на цвинтар…»

А

«Уточніть значення слів, і Ви позбавите світ від половини неприємностей…», якось так казав Рене Декарт. А я от цікавий приклад на тему надибала!;)

Читаю про фокусинг у березневому номері «Psychologie heute”, і от задумалася над такими словами із тексту (досить далекими від теми, до слова):

Auf sich beruhen lassen – облишити, відпустити.

Gelassenheit

(Завершення теми)

Коли я розпочинала писати на тему вдячності і прощення, це мали бути зовсім короткі статті. Бо ж очевидно-загальновідомо-зрозуміло… Але текст сам розпускався пелюстка за пелюсткою, наче квітка – умиваючись промінням весняного сонечка.

Проте ось сьогодні – завершення цієї чудової теми. На сьогодні завершення. Бо насправді вона, хоч і загальноочевидна, але