Поки фото з ялинкою ще хоч трохи актуальні… Спішу поділитися ще однією казковою саморобкою, яку я встигла таки у передсвятковий сезон! Цей дивовижний котик – любов з першого погляду! На своєму пухнастому хвостику він приносить мені атмосферу дому! Але не цього, що зараз, і не того, що залишився, а того,

От такий подаруночок своїми руками я зробила собі ще, до речі, до дня народження Побачила цю картину і одразу в неї закохалася Бо такі соняшники і такий текст! «Бог каже, що ви унікальні, особливі, прекрасні, дорогоцінні, сильні, обрані…» На кожній вазі з квітами – по характеристиці!:) І хоч мозаїка прийшла

Це мало б звучати десь так, як зізнання у групі анонімних алкоголіків… Але хай буде: я народилася за два тижні до Нового року, і я дуже люблю свій день народження! Так сильно люблю, що роблю дату у всіх мережах відкритою – щоб кожен, хто хоче мене привітати, зміг це зробити. Бо

Без одягу.

Без статусів.

Без масок

Голі серцевинки без маскувальних шкаралупок.

Можна так до кінця своїх днів і прожити в шкаралупці. Шкаралупка – це сила і невразливість. Бути в шкаралупці – елітно і статусно. Якісна шкаралупка – це просто глянець і бездоганність. Шкаралупка виглядає круто. Зубчики обломиш.

А разом з тим, шкаралупка – це тверда

Дорогі мої читачі, мене зігріли Ваші теплі реакції на мій нарис про осінь. І я подумала: хочу зробити так, щоб кожен із Вас міг відчути тепло осені із середини, у своєму серці. Тому я трішки поміркувала і вигадала для Вас кілька простих арт-терапевтичних вправ, які допоможуть Вам торкнутися джерела тепла

Це осінь. Молочний шлях спустився паволокою  на землю і струмочком розтікається серед перезрілих трав – наче хоче небесним молоком Вселенної відживити їх. Земля загорнула собі шию білосніжною шаллю з пухкого туману – щоб не застудити горло у холоди.

Пара ароматного туману скрізь – у гарячому диханні,  у обпікаючій каві, на холодному склі. Жадібно

…Хоча де б я не була, все моє – у мені і зі мною. Я нічого не залишила вдома, крім могили тата і рудого пухнастого кота. Але і вони теж – зі мною. Бо у мені живе дім.

Де б я не була і якими стежками не ходила б, у мені

Я щаслива, наскільки це можливо…

Зовсім недавно я б так не сказала.

На цю думку мене наштовхнув один знайомий… Питаю, як у нього справи. А він каже: «Так добре, наскільки це можливо.» Я розсміялася і задумалася. А він правий…

Бо толку жалітися… Зранку прокинулася, ноги носять, голова працює – це вже щастя. Свої

Я знов іду. З «безвісти» і до «безвісти». Зібравши у клуночок за спиною свої радості і болі. Оплакане горе і неоплакані мрії. Уроки юності  і екзамени життя. Зібравши у клуночок за спиною все своє життя! Прийшла нізвідки і прямую в нікуди. Стиснувши зуби і кулачки. Крізь остогидлу до блювоти гірку темряву

Танц-хак 5. «Запорука комфорту у танці – правильно вибрана дистанція.» І як лиш мені досі на думку не спало, що слово дистанція походить від слова «танці»?

Мене завжди це дивувало: от, до прикладу, весілля. Я нікого із присутніх (окрім наречених) не знаю. Але танцювати хочеться. І ось підходить він, принц на