Хто стежить за моїми дописами, знає – останнім часом я вчуся бути щасливою і ділюся своїми всіма правдами і неправдами виторгуваними у життя таємницями з цього приводу.

Найперше я писала про те, що (намагаюся) проживати життя своєї мрії просто зараз, починаючи від сьогодні. Тобто, прагну заповнити своє сьогодні тими справами, які мають для мене сенс і/або приносять задоволення.

Друге, що я писала – це про прагнення радіти життю, не зважаючи на його недосконалості, відсутність бажаних марципанів чи присутність небажаних проблем:) І про вміння пробачати недосконалості і помилки – собі, іншим людям та життю. Вміння їсти тортик, а не себе чи ближнього – от ще один елемент щастя:)

Взагалі спершу я на цих двох «секретах» думала зупинитися. Формула щастя – річ індивідуальна і така багатокомпонентна, як компот – можна все життя розгадувати. Але є ще дещо, що слідує з вищесказаного, але більше від цього. Щось таке важливе, про що просто не можна промовчати!..

Я про так зване «прийняття» і «відпускання» (якщо говорити по-модному). Або про смирення (якщо дозволити собі називати речі своїми іменами).

Можливо, це буде не зовсім точно, провести знак рівності між просоченою багатоманітними смислами духовною категорією і попсовими термінами із глянцевої психології. Але з іншої сторони, принаймні якась частина смислового поля цих понять точно спільна. Водночас «приймати» і «відпускати» – це модно, «просвітлено», це запит до роботи з психологом. А от «змирятися» – це дивно, незрозуміло і відстало.

Тому почнемо із найзрозумілішого слова «приймати»:) Приймати – це просто, приймати – це по-людськи. «Дають – бери, а б’ють – тікай». Дають тобі щось хороше – радій і насолоджуйся:) Вмієш дякувати – буде вдвічі більше насолоди, вмієш пробачати недосконалість дару і дарувальника – втричі;)

Здавалося б, із прийняттям все зрозуміло. Хоча, якщо оглянутися навколо уважно, чи всі люди вміють…

Приймати нову можливість чи новий виклик?

Приймати пригоду, мандрівку, новий поворот на життєвому шляху?

Приймати нових хороших людей у своє життя?

Приймати добре слово, побажання чи комплімент?

Приймати дар – від людини чи від Бога?

Відпускати – важче, хочеться втримати. Мистецтво не тримати – наука всього життя. Як і усвідомлення, що ми приходимо на Землю і повертаємося до дому без нічого, залишаються лиш справи і душа.

Але наскільки легше йти вперед, коли без зайвого. Наскільки важливо навчитися відпускати…

Відпускати – образи на інших і свої власні помилки.

Відпускати – тривожні думки про невідоме, шкодування за нездійсненим, смуток, роздратування і втому цього дня.

Відпускати результат вкладених зусиль і те найбільш жадане, довгоочікуване, для якого зроблено вже все, але дотягнутися і взяти неможливо – воно має само прийти у визначений час.

Відпускати – те, що було хорошим, корисним, але сьогодні віджило себе.

Відпускати людей і відносини, які були колись цінними, а тепер почали «підтухати»… І ти можеш триматися за них, звичайно, але кожен наступний раз буде приправлений все більшою порцією гіркоти розчарування і притрушений осколками розбитих надій. І те, що колись зцілювало, сьогодні отруює. І те, що колись наповнювало, сьогодні обкрадає.

Взагалі порівняно нескладно навчитися відпускати неприємне і приймати приємне. Проблема постає, коли треба прийняти неприємне чи відпустити цінне. Прийняти випробування чи відпустити дорогу людину… Я не вмію, для мене кожне таке «відпускання» чи «прийняття» – іспит, який кожного разу складаю з кількома перездачами, і то – лиш на «задовільно». Хто вміє – здається, віднайшов на Землі клаптик Раю.

Я не буду тут робитися духовним наставником і вдавати, наче вмію те, що не вмію. Але точно знаю, що кожен прояв «смирення» – чи то відпускання, чи то прийняття – робить нас на ковток свіжого повітря щасливішими і ближчими до Джерела світла і мудрості.

І тому третій елемент «формули щастя» – смирення. Смирення до плину життя, до Всесвіту, до Божого промислу. Людськими словами, смирення – це приймати життя таким, як воно є. Без нарікань і спорів з дійсністю. У своєму світобаченні, намірах і діях відштовхуватись від реально існуючого. А вже аж тоді, примирившись із реальністю, робити те, що від тебе залежить, щоб змінювати цей недосконалий світ (а найкраще себе і своє життя) на краще.

Психологічні практики на тему?

Мабуть, очевидні кожному. Що цінне стукає у двері Вашого серця, щоб знайти там собі місце? Ви впускаєте його? Якщо ні, то чому? А що навпаки Ви не можете відпустити на волю? Що Вам потрібно зробити, щоб прийняти і відпустити?

А взагалі можна і покреативити:) Для прийняття – малюємо кімнату (чи інший простір) у своєму житті. В уяві чи на папері, але однозначно це має бути комфортний простір, щоб добро оселилося там надовго:) А тоді приймаємо довгожданних гостей:) Для відпускання – створюємо кораблик, літачок, повітряну кулю… Ваш варіант:) Словом, зручний такий, швидкісний і місткий, пристрій:) Складаємо на нього все, з чим давно пора попрощатися, і відправляємо у далекий вирій.

І наостанок, для подальших роздумів: щоб прийняти, потрібно відпустити. Що Вам потрібно відпустити, щоб прийняти нове у Ваше життя?

Попередні елементи Формули щастя:

Формула щастя

Формула щастя (інгредієнт 2)

Продовження
Формула щастя (4-й елемент)