Так багато місяців сплило з того часу, коли я почала «відкривати» свої елементи «Формули щастя»…) Писала, зупинялася, знову поверталася… І от сьогодні повертаюся до цієї хвилюючої чи не кожну живу людину теми знову! Отже, пропоную Вашій увазі ще один діючий елемент!

Цю тему не піднімав, мабуть, лиш лінивий! Всі «жіночі» спікери, езотерики вихідного дня і психологи із глянцевих обкладинок не втомлюються повторювати: «Щоб Вселенна була щедрою до тебе, потрібно вміти…»

«Дякувати…» Відповідь спадає на думку так швидко, що це навіть аж дратує. «І що? В цьому весь секрет? Теж мені… Відкрили 4-й закон Ньютона… Чи їм всім платівку заїло, чи що з ними таке?..»

Але, не зважаючи на цю загальну очевидність і заїждженість фрази, хто відгадає, які основні причини розлучень? Критика, зневага, насмішки, відсутність добрих слів… Відсутність вдячності? Не применшуючи проблем, які ховаються за цими симптомами (як і потреби працювати над ними), у якійсь мірі вони лікуються вдячністю.

Протиотрута від невдоволення та фрустрації – посилено дякувати! Це схоже на реактивне утворення, але воно перевірено віками духовного досвіду різних народів, і воно діє!

Вдячність – похідна від прийняття (або, дозволю собі повторити, від смирення). Бо от спробуй бути вдячним, коли в душі все закипає: «я вартую кращого», «одним – все, іншим – крихти», «як бідному женитися, так ніч мала»…

Зворотний зв’язок теж є: дякуючи, ми нарощуємо цей біцепс смирення. Чим більше я відчуваю вдячності за кожен мій день і кожен поворот (в ідеалі – дійсно за кожен, але я так не вмію), тим більше приймаю те, що мені дає життя, тим спокійніше відпускаю. А одне та інше разом наповнюють розум – спокоєм, серце – миром та радістю, а людину – відчуттям власної гідності та задоволенням.

Невдячність – грибок, що роз’їдає людські відносини. Вона шкодить обом сторонам! Той, хто невдячний, не може собі присвоїти «дарів», які отримує, і не відчуває від них задоволення, «насичення». Бо як можна бути задоволеним, якщо дали не так, не те, не тоді, не достатньо?

Це невдоволення висловлюється іншому з метою «удосконалити»? Але викликає лиш захист – агресію чи втечу – двері серця зачиняються від того, хто в них наполегливо колотить ногою. Чи можна сприяти розвитку людини критикою, докорами, знеціненням, щоб «краще старалася»? Я такого не зустрічала.

Може, до якогось часу хтось і стрибатиме за недосяжною морквиною… Поки не усвідомить, що до неї дострибнути неможливо. Просто тому, що насправді у «моркводавця» її немає. Якщо любові, поваги, вдячності немає всередині, у серці, «дослужитися» до них неможливо, хоч зі шкірки вистрибни.

Вдячність наповнює із середини вдячного і окрилює того, кому дякують. Плекаючи вдячність у душі, ми здобуваємо радість від кожного найменшого подарунку – як життя, світу, так і людини…

А коли Ви востаннє відчували вдячність? І за що?

Продовження:

Формула щастя. Про вдячність і цінність

Попередні елементи еліксиру щастя Ви знайдете тут:

Формула щастя. 1-й елемент: Наповнене життя

Формула щастя. 2-й елемент: Труднощі як норма