Знайшла собі місце між двома портретами прекрасних дам:) Пані у білому та пані у чорному… Наче єдність і боротьба начал. Мов світло і темрява. Чи персона і тінь. Свідоме і несвідоме. Видиме і приховане. Або просто: радісне і трагічне.

Зовсім недавно наштовхнулася у стрічці на думку Світлани Ройз про те, як важливо сприймати всі сторони життя та особистості. Не закривати очі на біль, але при тому не втрачати здатності відчувати радість. Бачити людину у сукупності всіх сторін, але опиратися на сильні, здорові.

Читаю і багато в чому згоджуюся. Хоча іноді мені бракне душевних сил на таке панорамне сприйняття життя. Хочеться просто сконцентруватися на доброму і світлому, витіснивши, затінивши, розмивши весь біль, жах і абсурд, які відбуваються. Створивши свій маленький, затишний і трошки ілюзорний світ, де тіні існують лиш для того, щоб надавати предметам обʼєм і форму, або щоб не зівʼяли квіти.

Тінь у структурі особистості – це інше. Дихотомія «світло і темрява» сутнісно відрізняється від дихотомії «світло і тінь». Бо протиставлення світла і темряви – це протистояння добра і зла. А світло і тінь – це видиме і невидиме, явне і таємне. Наче видима і прихована сторони місяця. І це я зараз пишу як психолог з тіньовою частинкою філософа у закапелках душі, зовсім упускаючи погляд фізика, метеоролога чи художника на проблему;)

Це якось навіть цікаво, що туди потрапило, у ту саму психічну «тінь» конкретно взятої людини. Бо зовсім не завжди це щось хворобливе і порочне… Це може бути щось соціально не затребуване у певній групі і на певний момент часу. Це можуть бути і природна енергія, і творчий потенціал, і щирі емоції, і здоровий потяг… Щось, що колись і чомусь було заборонено. Бо так було потрібно для виживання… Людини, роду, групи… Але зовсім не обовʼязково це щось погане!

От на приклад: жінка трудиться на сімʼю, мов бджілка, не покладаючи рук, не залишаючи ні годинки часу на себе. А у тінь потрапили її особисті бажання, потреби, мрії, спонтанні пориви і те, що в душі вона насправді – танцівниця:) Або чоловік. Звик, що має бути сильним завжди. Для всіх – опора. Досягати, перемагати… Не проявляти ні сліз, ні слабкості, ні страху, ні сумніву. А у тіні – багато болю, гніву, втоми… А разом з тим – закопані заживо емоції, нерозкритий потенціал особистості, непрожите життя…

Тому пізнати свою тінь – захоплююче і корисне заняття. Що я знаю про себе? Що знають про мене інші? А що я приховую від себе? Про що навіть не здогадуються інші? У цьому прихованому, неочевидному може бути багато ресурсу, енергії, сили – живого творчого матеріалу…

Як пізнати себе? Це задачка на все життя:) Якісь частинки наших душ нам відома давно – їх помітили батьки і вчителі, друзі і кохані. Щось ми розкрили у собі самі, пізнаючи життя та взаємодіючи зі світом. Щось стає очевидним зовсім несподівано, у нових обставинах і ситуаціях. Щось формується нове, якщо ми приймаємо виклики, адаптуємося і не завмираємо на місці. А на інше ми глянути впродовж довгих років не готові.

Для тих, кому цікаво зайнятися самодослідженням, хочу запропонувати кілька нескладних вправ для кращого пізнання себе – як своєї публічної «персони», так і прихованої «тіні».

1.Почнемо з простого. Поміркуйте, які які риси у собі Вам подобаються? Чим Ви пишаєтеся? За що Вас хвалять і поважають інші? Це скоріше потрапляє у Вашу «персону».

2.Тепер складніше. Яких своїх якостей, бажань, проявів Ви соромитеся, приховуєте? Що Вас дратує у собі? За що Вас критикують інші? Або можна ще так (коли дуже важко знайти неприємні якості у собі): які риси та прояви Вас дуже дратують у інших людях ? Часто те, що сильно не подобається в інших, ми не помічаємо у собі або ж забороняємо собі подібні прояви. Тут можемо говорити про частинки «тіні».

3.А тепер – знову приємне завдання:) Поміркуйте (а найкраще запишіть), як Ваші недоліки переходять у сильні сторони? Не дуже пунктуальні? Зате спонтанні і легко пристосовуєтеся до змін у графіку:) Не надто красномовні і складно дається проявляти емоції? Зате математичний склад розуму, хороші ділові задатки, є здібності до інженерії та програмування.

Для особливо сміливих – завдання з зірочкою: поміркуйте навпаки;) Яку «зворотну сторону медалі» мають Ваші сильні якості?

4.Цікаве творче завдання для самопізнання – створення масок. Спробуйте створити маску, яка максимально відображає Ваш образ у зовнішньому світі. Дайте їй назву, опишіть її особливості, бажання, страхи… Поміркуйте, що маска хотіла б показати чи приховати, а що бачать інші люди? Для чого Ви її носите? Від чого вона Вас захищає? Важливо відчути емоції, які супроводжують Вас під час малювання та під час одягання маски.

Також Ви можете створити іншу маску – яка відображає Вашу глибинну сутність. На цій масці важливо максимально чесно зобразити, яким Ви відчуваєте себе «всередині». Одягнути маску, а тоді продовжити речення «мені подобається…», «мене дратує…», «я люблю…», «я не люблю…», «я вірю…», «я хочу…», «я боюся…», «мені соромно…», «я ніколи…», «я завжди…» і т.п. Також Ви можете максимально чесно розповісти про себе від імені маски, якщо вправа не викликає великого дискомфорту. І, звичайно ж, важливо простежувати емоції, які Ви відчували, виробляючи маску, одягаючи її та говорячи від її імені.

5.І ще одне творче завдання:) Не думаючи довго, виберіть персонажа із дитячих казок чи мультфільмів. Опишіть його якнайдетальніше: який в нього характер? Які сильні якості? Які недоліки? Не думайте довго, запишіть усе, що приходить в голову:) А тепер поміркуйте, у чому цей персонаж схожий на Вас? Що із того, що Ви записали про героя, Ви могли б сказати і про себе?

Інша, більш доросла варіація: знайдіть портрет, який Вам емоційно близький. Опишіть характер людини, її життєву історію, проблеми, боротьбу. Знов таки, не сильно задумуючись. І, як Ви вже здогадалися, поміркуйте, що із цієї історії перекликається із Вашим життєвим сюжетом:)

***

Коли я пишу цей допис, мені згадується лекція на філософії про умовність логічних доводів. Я можу довести, що я найщасливіша людина на світі, і у мене – прекрасне життя. І водночас можу довести, що я нещасна, і життя моє – важке та нещасливе. Можу логічно довести, яка я хороша людина, приваблива і успішна… А можу так само логічно аргументувати, що я – не дуже хороша людина, не надто приваблива і неуспішна. Аргументів вистачить для обох позицій.

Питання в тому, яку призму я обираю для себе, щоб крізь неї дивитися на світ. Звичайно ж, обидві призми – це просто дві сторони однієї медалі… Зазвичай кожна із них показує певну частинку дійсності. Я буваю різною, і моє життя також різнопланове. Цілісність сприйняття – ідеальна позиція, ми до неї прагнемо… Але ця позиція трохи «надлюдська», а всі ми – такі люди…

Тому фокус важливий. На чому я обираю фокусуватися? Розуміючи складність і неоднозначність життя, що попадає під мій щоденний прожектор? Не закриваючи очі на проблеми, яким аспектам у своєму житті я можу радіти? Там, де фокус, там «живе» наш розум, там думки породжують емоції і дії, туди йде енергія, у цій сфері відбувається прогрес. Ми обираємо, які рослини у нашому саду поливати. Бурʼяни депресії і тривоги, чи дерева відносин, професії, захоплень і талантів.

А щодо освітленого і затіненого у особистості людини? Те, що бездоганне чи навіть грандіозне зовні – не завжди прекрасне у своїй сутності. Злочинець може пишатися своїми злочинами. За прекрасною персоною може стояти огидна тінь. Але і те, що у тіні, не завжди потворне. Біль проривається нагору, щоб бути зціленим. А «закопаний» потенціал, жива енергія і природні емоції тягнуться на волю, до сонечка – щоб розцвісти.

Бажаю нам усім корисних фокусів і цілеспрямованого зростання!

З повагою –
Галина Івасюк

Схоже у блозі

Емоції? Дозволь собі жити!

Король Лев (ч.2: Зцілення психологічної травми)