Мабуть, у кожного з нас хоч раз у житті був такий досвід. Ти збираєшся у далеку подорож, чемодан роздувається до гігантських розмірів, а
Вирішила більше відпочивати
Вирішила більше відпочивати.
Якось зловила себе на думці, що заздрю нашим клієнтам, яким колеги пропонують підлікуватися у клініці. Дають тобі таблеточку, і ти спиш, спиш, спиш… І чому вони тільки відмовляються?.. Щастя свого не розуміють…
Найменше хвилювання – і я не сплю всю ніч (ну або до ранку в кращому випадку). Мені, мабуть, щоб уночі спати, треба постійно ходити в незворушному стані, як буддистський монах. А я натомість запалююсь від іскорки і на кожен подразник реагую, як пожежна сигналізація…
Виходить наша клієнтка з анорексією. Кажу колезі: «Якби мені трошки анорексії… легкий ступінь… Я би так гарно підтягнулася! Бо в мене натомість такий здоровий життєствердний апетит…» «Як добре, що ти не сказала це при ній…» Та звісно я би при ній не сказала… Але от якби можна було розладами мінятися! Як колись у дитинстві – фантиками від жувальної гумки… Може, хтось надміру сонливий? Можу поділитися безсонням…
Словом, святковий день. Ніч не спала – проблема на голову звалилася, не зуміла вчасно струснути. Лежу на лавочці, перекинула ноги через деревʼяну спинку, дивлюся просто в очі небу – такі сині-сині, ледь примружені, ледь прикриті біло-пухнастими повіками … Здається, таких синіх небес я не бачила не знати відколи. Нічого не хочу робити – просто дивлюся в небо.
Думаю: я розучилася просто відпочивати. Тобто, час на відпочинок я собі залишаю, вільний час у мене є… Але я в цей час постійно щось роблю! Пишу, читаю, малюю, качаю прес, щось планую, планую, планую… Намагаюся лівою ногою ще трошки прибрати…) І мені подобаються всі мої заняття… Але таке враження, ніби я не лиш працюю, а й відпочиваю «на результат»! А ще враження, наче ця проблема – не лиш моя. Це щось стало таке трошки «суспільне» – жити ефективно, працювати ефективно, відпочивати теж ефективно… А на довершення ефекту, у кожну вільну хвилину, замість того, щоб подивитися на те саме небо чи просто подумати – Його Величність Телефон!
Колись, у дитинстві так не було. Я ще належу до того щасливого покоління дітей, яких не тягали ні по репетиторах, ні по гуртках. Вчилася я добре, навчання займало багато часу. Але весь мій вільний час був тільки мій!:) Я могла просто гуляти, просто дивитися серіал, просто читати (для задоволення, а не на результат!), просто фантазувати, просто не робити нічого, щоб поставити галочку у списку справ.
Вирішила заново вчитися нормальному відпочинку. По-перше, не забивати кожну вільну хвилинку якоюсь активністю. Іноді можна і просто полежати без діла: краще відпочину – більше встигну. По-друге, завершувати справи до 6-ти і не планувати на вечір збуджуючі заняття. Помалювати, прогулятися – якраз нормально. А можна і взагалі нічого такого не робити – просто подивитися кіно По-третє, побільше тиші і «соціальної дистанції». Мені завжди був важливий цей час на «пофантазувати». То чому зараз ні? І нарешті (цей пункт дається особливо тяжко!): руки геть від телефону! Я вже відписалася від більшості груп, які порушували мій спокій Мені вже не цікаво навіть, що нового у соцмережах (спойлер: бо нічого!) І все-рівно: по старій звичці руки раз за разом тягнуться за телефоном! Бо щось там може бути цікавенького… Єдине, що мотивує: чим менше телефону, тим чистіша голова і тим більше буде книг!
У результаті? Трохи спокійніша. Все ще сильно хочеться докоряти собі за неефективність, але нагадую собі, що я просто людина, і тому можу помилитися, неправильно розподілити час, десь полінуватися, не встигнути… Ще нагадую собі, що ці всі помилки можна виправити. Бог дає часу із запасом, щоб покрити такі дрібні прорахунки. Сьогодні була недостатньо ефективною? Завтра надолужу. Сьогодні спланувала погано? Завтра розпланую краще. Сьогодні більше відпочивала? Завтра буду продуктивнішою.
А ще стараюсь відпускати, відпускати, відпускати… Проблеми, тривоги, думки… У Господні руки і просто – за вітром… Згадую оце фірмове від Скарлет «я подумаю про це завтра». Зранку. Можливо. Якщо воно все ще буде актуальним. Або коли на те прийде час.
Ми багато турбуємося про те, що не у нашій компетенції, або на що просто не прийшов час. Іноді для рішення потрібні дистанція і час. А зараз час на відпочинок…
У пошуках гармонії та балансу –
Галина Івасюк
Продовження теми
В той час, як люди вивчали мишей, миші вивчали людей.
В той час, як люди вивчали штучний інтелект, ШІ вивчав…
От цікаво, якщо почуття гумору
Ключик до контенту
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)
Останні статті
Дякую, що завітали до мого блогу:) Приходьте ще і ще!)
