Я б собі і не подумала, що мрією літа 2020 буде… одягнути хвіст і причесатися виделкою)) Я не знаю, чи це вже вважається косплеєм, чи просто – фантазія на тему…) Але! Ну хто ж не любить Русалоньку?) Ні! Я краще перефразую! Яка нормальна людина може не любити Русалоньку?))) Є, правда,

І знову пост-знайомство. Не дивуйтесь. Просто слухала урок по таргету і надихнулась
Хто я? Якщо вибрати лиш одне слово, яке розповість про мене, то це буде слово «ТВОРЧІСТЬ». Я б ще додала «кохання і творчість». Але з творчістю в мене все якось простіше… І веселіше Тому хай буде творчість!

Хто я? Я –

Є в мене таке улюблене завдання для студентів – задавати їм мріяти. Письмово, по-німецьки, до теми лекції… Так-що все «по-правилах», «в рамках навчальних планів»!.. Опишіть дім Вашої мрії, чоловіка Вашої мрії, подорож Вашої мрії… Як каже один «викладацький» анекдот, «ніхто не знає про мене більше конфіденційної інформації, ніж мій викладач

Дзеркала у цьому домі завжди бачать мене гарною. Зморшки ледь помітні, або і взагалі… їх нема. Так само тіло. На тілі немає жодних не досить гарних місць! Все гарне. Цілком і повністю. Я беру дзеркальце ближче, роздивляюся уважніше… Не відображає… Нема… І не було? В мене дома якісь «неправильні» дзеркала?

Дещо про гендерні стереотипи, або «Ну не люблю я готувати!»

Якби мене хтось спитав, чи підтримую я гендерні стереотипи, я б відповіла: «Якщо мені стереотип подобається, то підтримую!» Бо от є, на приклад, такий стереотип: «Найкращі кухарі – чоловіки.» Його я дуже підтримую:) А є інший: «Місце жінки – на кухні»,

Взагалі мої взаємодії у юнацьких групах – це ціла окрема історія. Історія моєї боротьби за право бути собою, зберігати індивідуальність та незалежність, залишаючись водночас з людьми, маючи мій, може і тихий, але голос. Сумно, але коли я вирішила, що нарешті навчилася досить добре «маскуватися» (ну, тобто, пристосовуватися у групах😊), на

Про це мало-хто знає, але років до семи-восьми (поки в школу не пішла) я майже не спілкувалася з дітьми. Якби я народилася десь у Штатах, мені б, певне, записали щось із новомодних діагнозів широкого аутичного спектру. Але я народилася в радянській ще Україні і, на моє щастя, батьків не осяяла

В школі я вчилася дуже добре. Тобто, не просто добре, а справді – дуже добре. Пам’ятною листівкою з тих часів у мене атестат з середнім балом 11.5, десь так. І тому я щоразу роздратовано морщу лоб, коли читаю всі ці відомі тези «відмінники нічого не досягають», чи «відмінники  несамостійні і

Колись, на початках мого зацікавлення психологією всерйоз, я дивилася вебінар про арт-терапевтичні методики. Ведучі аналізували надіслані малюнки з точки зору відображень несвідомого. Я запам’ятала один малюнок. Це була риба. Риба з двома головами. Дві голови були повернуті в різні сторони – одна – вліво, інша – вправо, одна – в

Це така тема, на яку писати соромно. Бо соромно, смішно і трохи по-дитячому  «пред’являти претензії світу» – світ має бути таким і таким, щоб мені було зручно в ньому жити, люди – такими і не інакшими, щоб мені було комфортно з ними взаємодіяти, а чоловіки… Тут я взагалі мовчу!  Ой,