Так багато місяців сплило з того часу, коли я почала «відкривати» свої елементи «Формули щастя»…) Писала, зупинялася, знову поверталася… І от сьогодні повертаюся

Дечому вчишся довго і з великою напругою, а особливо добре однаково не вдається. А є щось таке, що виходить легко, як дихання. В пам’яті кружляють історії, іноді смішні, а іноді трішки сумні, а іноді те та інше потроху. Слова кружляють невагомо легко, ідеш по вулиці і усміхаєшся до білих лапатих спогадів, що опадають літерами на папір.
Чомусь саме ця історія кружляє останнім часом в моїй пам’яті білою такою, усміхненою сніжинкою. Хоча ні. Навіть не сніжинкою. Вона кружляє і лоскоче пам’ять легесеньким пір’ячком білосніжної голубки.

Це був день нашого міста. Я мала домовлену зустріч і від самого ранку чистила пір’ячко: обирала най-найкраще і найулюбленіше плаття, робила супергламурний макіяж і навіть накручувала волосся на бігуді. Востаннє я таке з ним робила десь на випускний і після того досі ні разу – надто лінь і часу надто шкода. Я виблискувала мов нова монетка. А, ще були нові замшеві чобітки. Як же без них, коли треба чимось виклацувати по древній виблискуючій бруківці святкового міста?
Проте зустріч не відбулася. Для допитливих: недорозуміння. Я просто йшла вперед, намагаючись вгамувати роздратування розміреним виклацуванням новеньких чобітків по виблискуючій бруківці, та рівномірно вдихала карамельний аромат карнавального міста. «Якщо вже я йду цим нарядженим містом і така гарна, зараз обов’язково має статися щось хороше. Казково хороше», – думала я.
Мабуть, кожен, хто живе зі мною в одному місті, знає хлопців, які стоять із цирковими голубами на різних людних вулицях. В мене вони завжди викликали посмішку і чималу допитливість, але все якось не вистачало то часу, то настрою зупинитись. От і сьогодні зо два десятки птахів обліпили своїх господарів білосніжними хмаринками. А я, як виявилося, йшла на зустріч спеціально до них – таких білих, пухнастих, розкішних!
Хлопець з професійною кмітливістю відчув свого потенційного клієнта. «20 гривень голубушка», – і поклав першу голубку мені на рукав. Птаха тупцювала на моїй руці своїми маленькими тендітними ніжками, по-панськи розкішно розклавши свого вишуканого хвоста на вулиці Панській. А хлопець розмістив наступну птаху. А потім ще, і ще. Голубки приємно подряпували своїми тоненькими кігтиками руки, лоскотали обличчя своїми пухнастими хвостиками. Мені так і хотілося обуритися вголос: чому він поклав на мене так мало птахів! Я хочу ще голубів! Хай він покладе на мене всіх голубів! Хоча… Ну, може пташечки втомилися… Нехай, може і справді їх досить вже…» Хлопець клацав камерою, а я відчувала себе богинею кохання, що купається в піні білосніжних голубів. І чому взагалі він так швидко забирає МОЇХ голубів?! Я беру їх всіх собі і йду з ними до дому!


«Скільки з мене?»
«20 гривень голубушка».
Я витягнула 20 гривень. «20 гривень голубушка», – повторив хлопець. Тобто? Тобто «20 гривень голубушка» означає не «20 гривень, Голубушка» а «20 гривень – голубушка»? Коли я збагнула, відчула якусь майже дитячу образу. Тобто, голубушка – це не я?! І як я взагалі могла подумати, що серед двох десятків голубів голубушка – це я? Люди розмовляють сьогодні якоюсь іноземною мовою?
Хай там як, а вечір таки вдався! Я була така гарна. Я виклацувала новенькими замшевими чобітками по виблискуючій бруківці. Я вдихала карамельний аромат карнавального міста. І дарма, що сьогодні я не розумію по-українськи. Бо як би я в іншому випадку проходила мимо двох десятків розкішних циркових голубів, які так по-панськи розклали свої пухнасті хвости на вулиці Панській? Як би в іншому випадку маленька зграйка білосніжних голубів топталася своїми крихітними ніжками по моїх руках та роздмухувала своїми крильцями мої раз на сто років накручені локони, залишивши в моїй душі пухнасту хмаринку білосніжних спогадів?

15.01.2017
Схоже:
Так багато місяців сплило з того часу, коли я почала «відкривати» свої елементи «Формули щастя»…) Писала, зупинялася, знову поверталася… І от сьогодні повертаюся
Моя життєва дорога розійшлася з дорогами цілої купи людей. І мені шкода, з одного боку, їх втрачати… Бо багато хороших спогадів і добра
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)
