Іноді я подобаюся їм більше, ніж вони мені! Хоча, насправді, у мене просто було мало позитивного досвіду з ними, я їх не розуміла
Орлине гніздо
Вперше від осені гуляли Садами принцес. «Сади принцес» – це така суміш старого цвинтаря, напівдикого парку, громадського простору і грядок у ящиках. Восени ми там бродили між ящиків, вчилися розрізняти духмяні трави, вдихали олійний запах соняхів і фотографувалися біля зелених ще дерев, які у магічний спосіб на фото проявлялися позолотою…
Серед зими ми йти туди не планували, але над воротами пролетів птах… Ми вирішили, що він кличе нас, і пішли за ним услід…) Треба ж перевірити, як змінилися «сади» за зиму… Перевірили грядки, потерли пальцями незамерзлі в умовах глобального потепління духмяні трави, підійшли до сонних вуликів, провідали гігантського дротяного мураху, із сумом минули розбиті памʼятники на каменоломні… Повернули на вихід.
Аж раптом чуєм, як голосно курличе птах. «Цвір, цвір…» – озиваюся до нього. Цікаво ж, де він? «Який він тобі цвір-цвір?… Це ж явно крупний птах…» «Добре… Курлик… Курлик! Ну птах… Ну покажись… Ти хто?»
Несподівано із дальньої ялини злітає крупна птаха (мабуть, орличка) із гілочкою у дзьобі. Вона робить кільканадцять помахів розкішних крил, перелітає грядки із напівсухими духмяними травами, сідає на крислате дерево і кладе гілочку у велике пухнасте гніздо. «Ой… Вона мене зрозуміла… І показалася!» «І показала нам своє гніздо…» «Дякуємо тобі, прекрасна птахо… Бажаємо тобі щасливої весни, і радісного гніздування, і чудесних пташенят!..»
Йдемо далі. І знов: «Курлик-курлик…» Озираємось… Із ялини злітає ще один великий птах із гілочкою в дзьобі, перелітає через ящики і кладе свою гілочку в те саме гніздо:) «О, це, мабуть, орел… Або хто його знає, хто із них – хто… Але вони нам показалися…» «Дякуємо вам, прекрасні птахи! Щасливої вам весни…»
День був ще такий по-зимовому нахмурено-захмарений, окутаний теплою хустиною із пуху хмар… А от птахи сказали, що вже прийшла Весна… І приготували своє тепле затишне гніздо для нового життя.
Бажаю Вам легкої та радісної весни!
З повагою –
Галина Івасюк
P.S. Мій новий затишний шарфик під кодовою назвою «шкура» так і проситься у цей весняний кадр;)
P.P.S. А під теплою хустиною із пуху хмар виросли проліски.
Схоже у блозі:
Впустити те, що не повторюється
Так сталося, що того пана я собі «обрала». Не можу сказати, що на мене справило таке вже глибоке враження, як спритно він розшукав
Ключик до контенту
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)
Останні статті
Дякую, що завітали до мого блогу:) Приходьте ще і ще!)
