Є в мене таке улюблене завдання для студентів – задавати їм мріяти. Письмово, по-німецьки, до теми лекції… Так-що все «по-правилах», «в рамках навчальних планів»!.. Опишіть дім Вашої мрії, чоловіка Вашої мрії, подорож Вашої мрії… Як каже один «викладацький» анекдот, «ніхто не знає про мене більше конфіденційної інформації, ніж мій викладач іноземної!»

Якось одна спостережлива і кмітлива студентка побажала мені на день народження: «Щоб у Вас була робота Вашої мрії, чоловік Вашої мрії і дім Вашої мрії…» (Мар’яно, дякую!! Досі пам’ятаю і щиро сподіваюся, що здійсниться!)

Але я до чого веду… Я ж не лиш студентам таке задавати люблю! Я ж і сама помріяти любителька От і надумала: а спробую я у своєму блозі трошки привідкрити завісу моїх мрій! А то студенти писали, а я не писала! Так нечесно!

Подорож моєї мрієї? Чи побачення моєї мрії? Дім? Чи чоловік? Але почнемо з простого! Отже: що для мене класний подарунок!
Ідеальний подарунок – тут питання, від кого. Якщо говорити про універсальний подарунок від будь-кого, то я безмежно люблю отримувати біжутерію В мене її – просто неміряно! Ящики! А все-рівно люблю. Її ж стільки всякої буває! Каміння, дерево, срібло, кістка, глина, пір’я, тканина, плетіння, сухоцвіти, бісер, шкіра, шерсть… Я просто завмираю в захваті від народних промислів і авторського рукоділля! Але тут такий нюанс: якщо той, хто дарує, обирає на мій, а не свій смак. Тобто, якщо Вам здається, що мої побажання – взбалмошні, а Ви краще знаєте, що мені підійде… Краще не даруйте біжутерію!

Якщо дарувати біжутерію – не Ваше, але Ви все ж хочете мене потішити… Підійде будь-що для моїх захоплень! По-перше, хороші книги на тему психології, суспільних наук чи просто – якісна художка. Що для мене якісна художка? Те, що має оригінальну задумку і професійне її втілення. А взагалі люблю «жіночі щоденники», написані з гірчинкою життєвої мудрості та щіпочкою іронії. Хороший символізм і притчі. І, до речі, люблю пригоди.

По-друге, це (як не дивно) щось для шиття чи малювання. Дивно, в сенсі, хоч вбийся, не вмію, а все ще мрію і люблю! Як би там не було, подарувавши мені красиві фарби чи олівці, або ж клапоть гарної тканини чи черговий самовчитель для новичків, Ви покажете, що вірити в мене і вболіваєте за мою мрію!)

Мене могла б досить порадувати оригінальна і у майбутньому красива саморобка. Одного разу подруга подарувала мені картину по номерах і моєму захвату не було меж – я змогла відчути себе «майже художницею»:) Вже дві нові купила! Але тут є один нюанс: у саморобці не мають бути надто дрібні деталі. Або ж я буду дивитися на ту забавку, як лисичка – на глек в гостях у журавлика – очі хочуть, а лапки не ймутьКоли я бачу надто дрібні деталі, то просто розгублююся – а раптом вони зараз всі порозсипаються? Що тоді? Ні, хай краще в коробочці постоять, свого часу почекають:) Зрозуміло, їх час досі не настав:)

По-третє, це може бути щось естетичне для дому. Та сама тема, що і з прикрасами: народні промисли чи авторські витвори – все майстерне і мистецьке – моє!) На такі штуки грошей зазвичай не вистачає. Але тут є аж два правила. По-перше, це все має бути на МІЙ смак! (Воно ж буде у моєму домі стояти?) По-друге, воно повинно мати хоч найменше функціональне призначення. Якщо вже мені так сподобається просто статуетка, єдина функція якої – стояти… Я, мабуть, таки виділю кошти і куплю її собі сама!
Ще захоплення? Тоде це – танці, театр і подорожі (хто взагалі не любить побачити нове?) Правда, до них важче підібрати подарунки Або ж просто – милі жіночі штучки

Інша справа, якщо Вам так (не)пощастило, бути моїм коханим чоловіком!) З цими вже подарунками і відносинами… Стільки всього накручено…) Має сам вгадати, нічого дорогого, краще – увага, всі жінки – такі меркантильні… Словом, попробуй тут щось скажи! Але я ризикну! Ну так, я погоджуся, що вартість, як власне інтимність подарунка якось корелює зі ступенем близькості у відносинах та рівнем доходу того, хто дарує. Але є щось таке, що не залежить від доходу! І я не про те, що головне – увага:) Увага – взагалі категорія така широка… Як хочеш, так і трактуй… Хочеш – ромашку зірви, хочеш – чайок купи. Це ж увага?

Для мене це «щось» – відчувати себе «королевою» його мрій. В мене відчуття (хоча я НЕ кажу, що це завжди, у всіх людей і всіх відносинах так), коли чоловік економить на жінці, пропонує поділити рахунок, наче б він не досить її цінує. Ну, вона не «прєдєл» його бажань. Так… Попалось, що попалось… «Здорово, братан! Ну, тут гвоздичка, тримай…» І так зійде!

Я не засуджую чоловіків, які прагнуть чесного розподілу фінансів (на побаченні чи в житті). Я заробляю на себе і не маю потреби, щоб хтось мене утримував. Я розумію (на рівні інтелекту), що чоловік має повне право хотіти фінансової справедливості так само, як я завжди побиваюся за розподіл домашніх обов’язків. Але от на рівні емоцій мене таке устремління до справедливості відштовхує. Я не дорікну і не насміхатимусь, бо не маю на це права – ніхто не зобов’язаний мене утримувати! Але на друге побачення по можливості не прийду.

А якщо повернутись до теми подарунків, мова тут взагалі не про затрачену суму! От згадаємо Новосєлцева з його п’ятьма гвоздиками для Людмили Прокофіївни! Взагалі не мій тип героя. Але не в тому річ. Не з одною, не з трьома, а з п’ятьма… При його двох дітях і маленькій зарплаті. Я про це!

Коли мова йде про «мого» чоловіка, хочеться, щоб закипала кров! Щоб очі горіли! Щоб хотілося вирядитися на побачення, як на червону доріжку! Щоб бачити: іншої «королеви мрій» нема! А коли гвоздичка і чай, це вже зовсім інша історія… Може, в чомусь мила, але для мене якась «унила» – кров не кипить, і очі не горять…

То які подарунки я врешті-решт маю на увазі? Насамперед, гарні (не зірвані по дорозі з клумби) квіти. Прикраси (Та не на мільйон!!! Скільки не шкода!). Парфуми (правда, є загроза, що я не буду ними користуватися:)) Шоколад і іскристе, як моя кров, вино. Красиве плаття. При відповідній близькості – красива білизна. Просто – щось мистецьке і красиве. І ці подарунки існують у всіх цінових категоріях. Вони дають відчуття того, що я для цього чоловіка – найбільш бажана, а не спосіб заощадити і задовільний варіант. Звичайно, лиш тоді, коли відносини щирі, цей подарунок – не підкуп, і чоловік дарує схоже не кільком жінкам. Такі «непрактичні» і «зайві» речі дають кайфанути, що чоловік «балує» мене, як принцесу. І просто – підливають палива у мою гарячу кров;)

А от якщо говорити про «нематеріальні» романтичні подарунки, я дуже люблю танцювати. Історія та ж сама, що і з мистецтвом: танцювати ніяк не навчуся, а люблю. Якщо чоловік не пошкодує і ризикне, підставивши мені свої ноги і честь, то я буду ніжно вдячна І ще з такого чогось особливого, що круто робити разом – це подорожі. Але про них я напишу в одному з наступних постів…

А які подарунки любите отримувати Ви?

(8-17.10.20 – творчі розважалки з мого Фейсбуку:)

Схоже у блозі:

Праця над відносинами: що це?

Моя особиста веселка

Близькість – це …