Це така тема, на яку писати соромно. Бо соромно, смішно і трохи по-дитячому  «пред’являти претензії світу» – світ має бути таким і таким, щоб мені було зручно в ньому жити, люди – такими і не інакшими, щоб мені було комфортно з ними взаємодіяти, а чоловіки… Тут я взагалі мовчу!  Ой, що ж почнеться, як лиш злегка торкнутися теми… Бо, будемо чесними, такі теми приміряються «на себе». Якщо ти – жінка, тут же із сумочки «виймається» внутрішнє мірило – власного досвіду, власного світогляду, власних внутрішніх образів. Якщо ти чоловік? Ну, я можу собі реакцію лиш уявити по тому, як я зазвичай реагувала, читаючи більш чи менш ліричні портрети «ідеальних дам»;) Бо правда! Ну кому ж подобається, щоб його міряли чужим аршином! Добре, якщо основними своїми кутами вписуєшся у рамки кимось омріяного портрету. А якщо ніяким клином ні?

Тому писати соромно. Соромно, але солодко водночас:) Особливо якщо ти в пошуку (а це ж трошечки рожево-мрійний телескоп;) Тому домовимося так! Те, що я зараз напишу, стосується мене і лиш мене. Це означає, що в інших жінок можуть бути інші і кардинальні інші думки з приводу, і ці погляди можуть бути зовсім не менш правильні, ні мої. Ну а якщо Ви, що зараз читаєте мене, чоловік? Для Вас це означає, що невідповідність моїм особистим жіночим уподобанням і романтичним фантазіям аж ніяк не робить Вас гіршим, ніж Ви є, і вже точно не применшує Ваших сильних сторін, про які я тут не сказала. Люди – різні, це – прекрасно. Важливо, щоб підходящі люди знаходили один одного і не втрачали. Якщо коротко, то якось так.

Отже, що мене (і тільки мене) приваблює у чоловіках? 3, 2, 1! Пуск!

1) Фізичний магнетизм, енергія. Це, мабуть, перше, на що я «клюю»;) Коли чоловік такий «гарячий», що навіть повітря навколо нього нагрівається:) Коли він дуже живий на дотик, матеріальний, земний. Мабуть, це пов’язано із моїм внутрішнім космосом. Я знаю немало таких же “космічних”, як я, чоловіків. І з ними кльово спілкуватися, працювати, дружити – ми часто розуміємо один одного з пів слова, можемо обговорювати різні цікаві ідеї, плани, перспективи… Але все-рівно діє сила земного тяжіння – до когось матеріально теплого, до кого хочеться торкатися і пригортатися. Я розумію, до цього ставляться по-різному (кажуть, головне цінності, цілі). Для когось потяг – зовсім другорядний аспект. Для мене ні. Цей магнетизм важливий мені. Принаймні мій чоловік може бути для мене «найгарячішим хлопцем на районі»?:)

2) Хоча б зовнішня врівноваженість (хоча б прагнення якось упорядкувати свої емоції). Тут я буду особливо обережна у висловлюваннях. Я знаю не одного яскраво-емоційного чоловіка. І я знаю не одну жінку, яка б прагнула бути поруч з таким.  І я в цьому не бачу нічого поганого. Головне, щоб люди знаходили один одного. Але я говорю про себе, і в мене по-іншому.  Взагалі, врівноважений хлопець – одна з найдавніших моїх «дівочих» мрій. Очевидно, пов’язана з деякою моєю холеричністю:) Ну, я можу на короткий час спалахнути. Я терпіти не можу, коли на мене підвищують голос (і взагалі не люблю крику), і тому дуже стараюся так не робити, але час від часу можу:) Ну, мого феєрверку вистачить хвилин на 3-5… І це аж найбільше. Якщо я не отримаю емоційний фітбек;) Якщо не вступати зі мною в діалог… Не підливати масла у вогонь. Просто набрати води у рот і промовчати у відповідь!  Вміння промовчати і пропустити свій хід у суперечці – дуже, дуже помічна риса у чоловіків, я Вам скажу. Мовчазний чоловік – втихомирена жінка – щаслива родина:))) Але є у цій моїй романтичній мрії і ще одна сторона. За зовнішньою незворушністю часто (я не сказала завжди!) ховаються внутрішня вразливість і ніжність душі.  І дуже сильно піклуватися хочеться:) Прям дуже-дуже:)

3) Сила, стійкість, настирність. Надійність. Це ті риси, які вважаються «чоловічими». Ті риси, які викликають повагу, захоплюють. І я ж не проте те, що жінка має бути кволою хиткою розмазнею… А є жінки, що дуже навіть навпаки… Такі вже є. Такими себе вибороли. І (якщо воно справжнє, не напускне) це – їх сила, а не якась-там «жіноча бракованість». А іншим треба вчитися: слабкість прекрасна, поки це жіноча, а не дитяча слабкість і безпорадність у дорослої жінки. Але просто поруч з чоловіком, у якому відчуваєш опору, хочеться залишатися. Просто з ним є «завтра». Ці риси – краще із усього, що коли-небудь вважалося «типово чоловічим». І що б там хто не говорив проти гендерних стереотипів… Будь ласка, залишайтесь такими!

4) Просто допомога. Я зараз, певне, мушу пояснити. Коли я говорю про допомогу, я точно маю на увазі принаймні два аспекти. Перший – той, який озвучується у шлюбній клятві. Залишатися поруч. Не покидати у складні часи. Не відступати у труднощах. Це скоріше навіть про вірність. Але не тільки. Я б сказала (я б попросила) так: «Ти не обов’язково маєш красиво освідчуватися в коханні і взагалі – вміти добирати гарні слова. І в мене помірні запити на романтичні сюрпризи. І ти не зобов’язаний розуміти мій настрій, якщо я тобі його принаймні не пояснила. Але коли мені важко, не відступай від мене. Зроби, що можеш, щоб ситуацію виправити. Просто допоможи мені.»

Але є ще один аспект допомоги (і, в певній мірі, ще один аспект вірності) – допомога на побутовому фронті;) Життєві труднощі трапляються не щодня, а от готувати, прати і прибирати для підтримання життєдіяльності доводиться досить регулярно. І для  мене важливо, не залишитися з цим наодинці. Це така особлива романтика – коли готують, прибирають, виховують дітей (якщо вони  є) обоє, а не хтось одна. Я знаю немало хороших жінок, які були б щасливими власноруч створити домашній затишок, оточити турботою чоловіка та рідних. Я знаю немало тих, хто каже: він забезпечує наш добробут, я оточую його комфортом. Але я так не можу. Мені по-справжньому потрібна допомога. І я не про «помити посуд» після того, як був зварений обід. Чи «поцілувати дітей перед сном», після того, як вони були нагодовані, помиті і…. (тут можна новий текст розпочинати). Я про справжню допомогу. Тобто не про «допомогу-знак солідарності», коли зайнятий своїми справами чоловік час від часу робить щось символічне по дому в знак поваги до праці дружини. Я говорю про «допомогу-участь»: коли чоловік насправді бере участь у тому, щоб дома було затишно, їжа була теплою, і діти – доглянутими. Коротко я б сформулювала це так: «Не покидай мене наодинці з побутом. Я зів’яну.»

5) Право залишатися собою і розвиватися. До цього я додумалася не одразу. Спершу я понад усе цінувала надійність, стійкість «конструкції». Але ж в’язниця теж буває більш ніж надійною. І камінь, що тягне вниз – більш ніж стійкий. В якийсь момент я відчула, що потребую надійності «з зірочкою»;) Ну, з уточненням тобто: «Ти маєш право залишатися собою – спонтанною, мінливою, легкою. Як вітер. Ти маєш право на маленькі божевільності, жарти, гру. Ти маєш право пробувати і намагатися, розчаровуватися і пробувати інше, або ж із новими силами намагатися знову. Ти маєш право прагнути до розвитку і змін.»

Мені не те, що важливо, а просто життєвонеобхідно, щоб чоловік принаймні не заважав мені розвивати мої ідеї, експериментувати, пробувати нове. Творити вільно і наповнювати творчістю наш спільний світ. Виглядати як з циганської ярмарки. А хоча ні… Просто спонтанно вигадувати свій власний стиль. Перетворити наш дім у печеру чудес:) Не кожному це сподобалося б. Для когось розвиток – лиш для дітей і бізнесу. Для когось голі бежеві стіни – ідеальний інтер’єр, а маленька чорна сукня – ідеальний образ… І я б не хотіла зіпсувати комусь з такими уподобаннями життя. Мабуть, мені слід було назвати цю розповідь по-іншому… «Одна екстравагантна леді бажає познайомитись…», якось так;) Мені важливо, бути у відносинах вільною і творити вільно. «Моя жінка – трошки чумачєча» –  це ж звучить гордо, хіба ні?)

6) Свобода і гідність. Повага. Я не дуже сприймаю, коли статус «у парі» протиставляється статусу «вільна». І я не про легітимізацію взаємних зрад. Я про те, щоб не приковувати за ногу до батареї.  Я не підбиваю зараз статистики, скільки людей вміють поважати подружнього партнера, скільки ні. Не робитиму міжусобчик «чоловіки проти жінок», або ж хто частіше зневажає людську гідність, нехтує особистою свободою, знецінює індивідуальність, потреби та мрії іншого. Спробую залишитись знову максимально коректною і скажу просто: ті та інші. У чоловіків – свої улюблені способи ламати жінок, у жінок – свої способи обрізати чоловікам крила. Я скажу інше. Якщо між чоловіком і жінкою повага є, то відносини скоріше «виживуть» і приноситимуть взаємне задоволення обом, навіть якщо немає такої вже ідеальної сумісності і яскравих почуттів. І навпаки: якщо поваги немає, навіть найромантичніші почуття між ідеально підходящими людьми дуже скоро загнуться (десь за 3 роки? Плюс-мінус… Чи скільки там, кажуть, фонтанують гормони?)

7) А все-таки цінності, ролі і цілі. Я трохи знехтувала цим аспектом на початку своїх роздумів. Сказала «хочу, щоб мій чоловік був для мене найгарячішим хлопцем на районі»;) Ну да, хочу…) Але все-рівно конструкція «відносини і сім’я» без спільних цінностей не вистоїть. Важливо, щоб принаймні іншій людині не було байдуже/дивно/«що за дурня?» до того, що є для  мене важливим. І взаємно. Важливо, що цінності і цілі не були принаймні взаємовиключними, а краще принаймні в чомусь перекликалися, а краще в багато-чому були спільними. Ну і ролі… Це теж. Як я собі уявляю роль жінки та чоловіка у відносинах? А він? Ці персонажі принаймні з одної історії?

Про це так непросто говорити… Бо ти ніби виставляєш комусь свої очікування, вимоги. І хтось ніби виставляє тобі свої. Так складно залишатися взаємно чесними і взаємно коректними у цій розмові. Не побоятися озвучити, що насправді для мене важливо, чого насправді я чекаю від іншого.  Без претензій і вимог. Просто сказати. І так складно насправді почути іншого в той час, коли хочеться пуститися за течією романтичних фантазій і домалювати на людині, як на білому полотні, свою втілену мрію, свій «ідеал».

8) Людська простота (вона ж простота душі, яка стала не в моді) і шляхетність (вона ж великодушність, що належить вже більше до героїчних віршів). Просто людяність. Просто дух, який здіймається вгору. А можна тут без коментарів?

P.S. Першопочатково ця стаття задумувалася геть по-іншому:) Я мала розповісти, як одна дивачка (ну, Ви ж здогадалися, хто?) намагається познайомитись. Познайомитись із кимось справжнім, живим, щоб палко закохатись і закохати, щоб потім жити “довго і щасливо” (ну, це ж ніхто не знає, “як і скільки”, але я планувала принаймні в мирі, любові, все життя і ще одну маленьку вічність). Я планувала розказати, якою дивною і смішною є ця дівчина – взагалі “не до життя”. І в які кумедні (а іноді не дуже) історії вона влипала! Але я відклала ці задумки на колись:) Бо сьогодні актуальне інше – дівчина бажає познайомитись:) І що тут ще додаш?)

Схоже у блозі:

ДВА СЛОВА ПРО САМОТНІСТЬ

Близькість – це …

Слова