Прогулювалися з мамою…) Бачу надпис на асфальті, показую: «Love is the answe…“ Не дописали… «Треба дописати» – каже мама. «Де ж ти крейду візьмеш?» «А ось, тут стоїть» Бере крейду, завершує…) «Тоді я теж хочу щось в цей витвір внести…» Беру крейду – хоч сердечко домалюю…) «Любов – це відповідь».

«Дайте ж мені блакитні крила…» Я коли вперше оці літаючі штуки тут побачила, була дуже здивована Дорослі люди роблять що? Зміїв повітряних запускають? І при чому багато так, не поодинокі випадки… Робити їм немає чого, чи що?

Це треба відчути, не бачити! Коли ти наближаєшся до цієї касти вибраних, до

Навздогін попередньому допису і як доказ того, що помилятися – це по-людськи;) Я ж завдання для розвитку оптимізму забула вкінці написати!

Думаєте, що Ви – майстер танців на граблях, і Ваше життя – суцільний квест із важковирішимих проблем?

Пропоную зробити таке:

Пригадайте кілька історій, де життя підкинуло Вам реальну свинку, а Ви зробили

Другий елемент із формули щастя спав мені на думку теж якось дуже неочікувано. Після одного окремого речення тренерки на психологічному модулі. «…Форс-мажор – це норма…» – вихопила я із потоку фраз. Думка відгукнулася мені внутрішньою посмішкою – а правда ж… І чому я раніше про це не подумала?

Ми чомусь думаємо,

Здається, я розгадала принаймні кілька інгредієнтів з формули щастя.

Взагалі дослідженням цієї тематики я займаюся давно… Мабуть, відколи розпрощалася з дитячою ілюзією, що світ навколо добрий і люди зрештою обирають добро. А якщо не так, то як тоді взагалі жити? Як бути щасливою у світі, де добро переможе колись, у віддаленому

Останнім часом у моєму житті багато змін. Я так чекала їх, так прагнула, так настирливо борсалася у своїй життєвій ситуації і перебирала лапками…. Хотіла навчитися в тої жабки, що збила маслечко замість того, щоб піти на дно. Або в тої іншої, що вибралася по слизькій поверхні на вершину стакану, бо

Подорож Психеї, чи то Герди – шлях душі, формування, становлення душі у любові. Зцілення Ероса, чи то Кая – зцілення травми внаслідок внутрішнього ресурсу, зростання і роботи душі, відродження життя у любові.  Возз’єднання Ероса і Психеї – внутрішня цілісність, повернення цілості через возз’єднання з власною душею і повернення здатності любити.

(натхненні новою колодою МАК, якою не можу натішитись😊)

Насамперед хочу поділитися своєю чудесною знахідкою – розповісти про колоду метафоричних асоціативних карт «Скарби Герди» (автор – Світлана Чернишева, ілюстрації Ірини Кузубової).

Я закохалася у ці карти з першого погляду – такі вони гарні😊 Так, наче в руках у тебе не психологічний інструмент, а

«Подивися, коли новий місяць» – просить мама. Я така «ну ладно», а про себе «Дався тобі той новий місяць… Хоча… Я сама – трохи лунатик… Але мені варто скоріше за повнолунням стежити». В кожного – свої потреби, дивлюся. І тут мене осіняє! «А чого новий місяць кожного місяця – в

 (але мені досі не підкорилося…)

Не підкорилося, наче якась невзаємна любов… Велика і фатальна Я про Танець.

Про танець я щойно написала цілий літопис…) Точніше, про мою з ним історію. Але вирішила не ділитися (принаймні зараз, до пори, до часу).

До часу я взагалі не любила танцювати. Танець був для мене якоюсь