Коучинг-сесія від моєї мами (або про час, темп і життєві графіки).

Маю одну таку проблему… В мене все у житті відбувається супер-повільно! Принаймні, на початкових етапах справи завжди так. Я пізно почала «дружити» з дітками, повільно адаптувалася до шкільних вимог, пізно закохалася «по-дорослому», повільно вчилася спілкуватися у юнацьких компаніях, пізно почала

Ми все мимо плакату проходили і гадали, чого б ці слова мали стосуватися…. Як виявилося, екологічна ініціатива. А так би одразу і не здогадалися!:) Але ж настрій як піднімає! Кожного разу забираєш собі від того плакату скибочку оптимізму. І головне: у фразу кожен щось своє може підставити…

Тема часу і вчасності,

(…або маленька частинка моєї нової історії, яка так і проситься на цей дивовижний світ)

«Літак набирав швидкості, і я всім своїм тілом вбирала відчуття польоту. Хотіла зловити зліт – це лиш кілька хвилин, лиш мить, а тоді наш летючий голландець знову попливе плавно і статечно, мов великий білий кит у піні

Хто стежить за моїми дописами, знає – останнім часом я вчуся бути щасливою і ділюся своїми всіма правдами і неправдами виторгуваними у життя таємницями з цього приводу.

Найперше я писала про те, що (намагаюся) проживати життя своєї мрії просто зараз, починаючи від сьогодні. Тобто, прагну заповнити своє сьогодні тими справами, які

Прогулювалися з мамою…) Бачу надпис на асфальті, показую: «Love is the answe…“ Не дописали… «Треба дописати» – каже мама. «Де ж ти крейду візьмеш?» «А ось, тут стоїть» Бере крейду, завершує…) «Тоді я теж хочу щось в цей витвір внести…» Беру крейду – хоч сердечко домалюю…) «Любов – це відповідь».

«Дайте ж мені блакитні крила…» Я коли вперше оці літаючі штуки тут побачила, була дуже здивована Дорослі люди роблять що? Зміїв повітряних запускають? І при чому багато так, не поодинокі випадки… Робити їм немає чого, чи що?

Це треба відчути, не бачити! Коли ти наближаєшся до цієї касти вибраних, до

Навздогін попередньому допису і як доказ того, що помилятися – це по-людськи;) Я ж завдання для розвитку оптимізму забула вкінці написати!

Думаєте, що Ви – майстер танців на граблях, і Ваше життя – суцільний квест із важковирішимих проблем?

Пропоную зробити таке:

Пригадайте кілька історій, де життя підкинуло Вам реальну свинку, а Ви зробили

Другий елемент із формули щастя спав мені на думку теж якось дуже неочікувано. Після одного окремого речення тренерки на психологічному модулі. «…Форс-мажор – це норма…» – вихопила я із потоку фраз. Думка відгукнулася мені внутрішньою посмішкою – а правда ж… І чому я раніше про це не подумала?

Ми чомусь думаємо,

Здається, я розгадала принаймні кілька інгредієнтів з формули щастя.

Взагалі дослідженням цієї тематики я займаюся давно… Мабуть, відколи розпрощалася з дитячою ілюзією, що світ навколо добрий і люди зрештою обирають добро. А якщо не так, то як тоді взагалі жити? Як бути щасливою у світі, де добро переможе колись, у віддаленому

Останнім часом у моєму житті багато змін. Я так чекала їх, так прагнула, так настирливо борсалася у своїй життєвій ситуації і перебирала лапками…. Хотіла навчитися в тої жабки, що збила маслечко замість того, щоб піти на дно. Або в тої іншої, що вибралася по слизькій поверхні на вершину стакану, бо