Я була дуже, дуже голодна і готова з’їсти все на своєму шляху!

Я – латентний гіпопотам?
Ні, мені так не подобається…) Гіпо неповороткий і громадний… Я не хочу себе такою уявляти…

Я – крокодил! Ні, так теж неправильно! Мені він зовсім не симпатичний!
Крокодил – холоднокровний, а я – гаряча!..

О, придумала!
Я – рись. Рись

Викидаємо 3-й камінець – Пробачаємо собі.

Ми не можемо дати іншому те, чого не маємо самі. Якщо я не маю миру в собі, то як можу поділитися ним з іншим? Якщо я не пробачаю собі свої помилки, то як можу пробачити комусь іншому?

І більше того: чим сильніше почуття провини буде жити у

(Продовження теми. Із серії «Формула щастя»)

У попередньому дописі я писала про можливі перешкоди на шляху до прощення. А це: непрожиті емоції, непогашені борги, внутрішнє відчуття провини і дитячі травми. Тут ми зупинимося детальніше на тому, як викинути ці камінці з душі і піти далі з легкістю. ☀️

Викидаємо 1-й камінець – Відпускаємо

Мабуть, у кожного з нас хоч раз у житті був такий досвід. Ти збираєшся у далеку подорож, чемодан роздувається до гігантських розмірів, а потім ти стікаєш потом, обриваєш руки і спину, тягаючи його за собою всіма стежками-доріжками…

Хто з нас не мріяв подорожувати з легкою сумкою, а не тягнути багатокілограмові багажі?

В той час, як люди вивчали мишей, миші вивчали людей.

В той час, як люди вивчали штучний інтелект, ШІ вивчав…

От цікаво, якщо почуття гумору вважається ознакою інтелекту, то чи є у ШІ почуття гумору?

Він розуміє емоції, образи, метафори, алюзії? Машину можна навчити думати і, міркую, по фізіологічних проявах навіть розпізнавати емоції.

Думаю, на сьогодні всі мої читачі, які хотіли пізнавати себе через проективну методику з дверима, завдання вже виконали. Тому можна розкривати карти.

Якщо саме Ви, хто читає це зараз , не встигли – повертайтеся до попереднього допису! (Лабіринт) Бо далі підуть суцільні спойлери, а точніше трактування методики.

Нарнії, які ховаються за дверима

Життя – як лабіринт…. Якщо якісь двері тобі не відкривають, значить, це просто не твій поворот… Або, як казав мій тато: «Відсутність результату – це теж результат.»

Правда, кожен з нас хоч раз таке пробував? Водити олівцем по журналу, намагаючись прокласти шлях з точки А в точку Б? І кожен знає

(Формула щастя. 4й елемент. Завершення теми)

Кажуть, з нашого життя йдуть ті блага і дари, за які ми не були вдячними. Можливо, це не зовсім «дистильовано-психологічне» формулювання, а скоріше тематика духовних і езотеричних течій… Але навіть якщо зводити всі причини і наслідки виключно до раціональних пояснень: ті блага, за які ми

(Продовження до 4-го елементу щастя)

Я би допустила, що проблема «хронічної невдячності» окремих людей може бути пов’язана із поганою самооцінкою і песимістичним ставленням до життя, а якщо глибинніше – проблема також із внутрішньою (не)цінністю. Якщо я сама нецінна, то переношу відчуття власної нецінності назовні. І люди, які оточують мене – нецінні,

Так багато місяців сплило з того часу, коли я почала «відкривати» свої елементи «Формули щастя»…) Писала, зупинялася, знову поверталася… І от сьогодні повертаюся до цієї хвилюючої чи не кожну живу людину теми знову! Отже, пропоную Вашій увазі ще один діючий елемент!

Цю тему не піднімав, мабуть, лиш лінивий! Всі «жіночі» спікери,