(УВАГА: ЦЕЙ ТЕКСТ МІСТИТЬ БАГАТО СПОЙЛЕРІВ:)
Я не прийшла в магазин по книгу. Я просто вибирала листівку. А такий товар я вибираю дуууже довго
Колись у ранній юності я вела щоденник чудес. В той зошит я записувала маленькі чудеса та приємні несподіванки, які траплялися зі мною щодня. З плином часу і накопиченням далеко не чудесних подій у моєму житті я покинула вести ці записи.
Тої осені я сказала: «Мені в житті нічого не дається просто так! Я працюю, працюю, багато працюю, але в мене нічого не виходить!» А невдовзі по тому зі мною трапилася зовсім чудесна несподіванка.
Мій брат позначив мене у дописі. Рандомний розіграш, тепер таких багато. Розігрується лендінг. Лендінг??… Ааа…Зрозуміло! Сайт розігрується! А мені ж якраз так потрібен новий блог! Але ж і хороший в мене брат! Знав же, що мені сайт потрібен, подумав про мене…) Я швиденько виконала умови розіграшу. І… Виграла!
Ідея писати для блогу жила і зріла у мені вже кілька років. Я з дитинства пишу літературні тексти і спершу не надавала цьому великого значення. Мені хотілося навчитися чомусь, що в мене не виходить. А писати? Ну це само собою… Пізніше я наче і писала щось, але відчувала, що це не те, воно позбавлене внутрішнього сенсу, і я не хотіла таким ділитися. А потім я поринула в пошуки свого призначення, і наприкінці свого квесту усвідомила, що писати для мене – дуже важливо. Це ніби частина мене самої. І той, хто не сприймає мої тексти, не сприймає до кінця мене саму.
Але народження блогу все відкладалося і відкладалося. Я дописувала дисертацію. Я знову поступила вчитися. Одне, друге, третє… В один момент я вже не могла витримати. Блог потрібен був негайно! Платити за реалізацію химерної ідеї з туманною перспективою мені особливо не було з чого. І я вирішила робити сайт сама.
Відео і блоги по веб-розробці відпали практично одразу: там пояснювали щось по-марсіанськи. Я вирішила створювати сайт по підказках від Вордпресу. І мені вдалося. Яким би дитячим з професійної точки зору не вийшов мій кінцевий продукт, цей продукт можна було назвати сайтом. 11 січня 2017 року з’явився перший Uncle:) І для мене це була перемога. Але сайт мій потребував, м’яко кажучи, удосконалення. І я прийшла на курси веб-дизайну. Вдруге пересвідчилася, що по-марсіанськи я повільно розумію, і з таким темпом мені років два на ті курси ходити. Був кінець робочого семестру, курси відчувалися мені вже десь сьомим колесом до воза, і на третє заняття я не прийшла. «Мені так треба було навчитися… Не знаю навіть, як я цю проблему вирішувати буду… Коли-небудь і як-небудь…» – з сумом думала я.
І тут цей розіграш від Lead Line IT. Насправді мій брат мав дещо інші плани на заявлений приз. Він хотів виграти лендінг для корпоративних цілей, і тому позначив купу людей – щоб шанси збільшити. Так я, з його легкої руки, і виграла:) До слова, своєї корпоративної цілі вони прекрасно і взагалі – вище всіх очікувань – досягли без лендінгу:)
«Що воно має з того вийти? – думала я, збираючись вперше в офіс Lead Line IT. – Безкоштовна клієнтка… Але для мене має значення кінцевий продукт!» Тут я хочу висловити свою вдячність керівникам компанії Lead Line Роману Осколову та Віталію Павлюку. За те, що вони не просто провели цей чудесний для мене розіграш, а ще й насправді рандомно обрали переможця. І, не зважаючи на те, що розробка мого блогу коштувала їм більше ресурсів, ніж вони першопочатково планували, довели справу до кінця.
Також я хочу подякувати старшому менеджеру і душі компанії – Тетяні Слісаренко. Саме під її відповідальним наглядом і реалізувався мій проект – від нашого знайомства аж до завершення справи. Тетяна – менеджер на всі руки. Все у офісі має відпечаток Тані. Стіни ніби говорять гостю «тут була Таня». Тетяна наповнює своєю енергією офісне життя і дозвілля, встигає займатися і спілкуванням з клієнтами, і пошуком персоналу, і веденням сторінки у Фейсбуці, і розробкою елементів дизайну сайтів, і навіть налагодженням мікроклімату в колективі. Здається, Lead Line посірів би без неї і в прямому, і в переносному значенні. До того ж, Тетяна – моя колега-блогер. У популярних текстах у блозі Lead Line відчувається перо анонімного автора Тетяни Слісаренко:)
На цей час я досить добре знала себе і знала, що я не особливо люблю поступатися своїм баченням справи, навіть якщо це – приз:) Мені подобається принцип: робити максимально добре з того, що можна зробити на момент часу. Я хотіла обговорити кожен нюанс – найдрібніша деталь була для мене важливою. І тут я хочу подякувати розробнику мого блогу, будівничому нової оселі для «Дядечка» – Андрію Георгіці, який пішов назустріч моєму баченню у більшості випадків, не зважаючи на те, що блог перероблявся двічі. Також дякую моєму розробнику за переклад з марсіанської: Андрій вчив мене користуватися Фотошопом та адмініструвати сайт, розписуючи кожну нову навичку по кроках. На уроки до Андрія я приходила з великим задоволенням і навіть ловила себе на думці, що я не хочу завершувати розробку сайту – я ж можу ще чогось навчитися. Ну і останній, але значимий для мене момент: дякую за краплинку віри у мій успіх! Мені важливо, щоб люди, які працюють зі мною, вірили в успіх моїх ідей. Я не розсиплюся і без цього, але тим, хто вірить у мене, я вдячна!
Зараз рано, звичайно, говорити про успіх Uncle. Я знаю: треба працювати, працювати, і знову працювати. І тоді, може, щось з того вийде. Зараз я просто хочу створити мій маленький світ. Наповнити його моїми думками, почуттями, знаннями, пошуками та досвідом. Я хочу транслювати свій світ і наповнити ним тих, хто захоче його проковтнути. А тому я шукаю людей. Тих людей, для яких буде цікавим і важливим мій світ. Тих людей, які захочуть наповнитися ним.
Дорогі друзі! Мені важлива Ваша краплинка віри у мій успіх. Краплинка віри в Uncle. Ви допоможете мені, якщо захочете наповнитися моїм світом – прочитати статтю, залишити добрий відгук, поділитися інформацією зі своїми друзями. Сайту потрібні читачі. Тому я прошу Вас про невеликий піар: розповідайте! У Фейсбуці, на роботі чи за чашечкою кави:) Або ж просто: тримайте за мене міцно-міцно Ваші кулачки!)
Схоже: Здійснитися
(УВАГА: ЦЕЙ ТЕКСТ МІСТИТЬ БАГАТО СПОЙЛЕРІВ:)
Я не прийшла в магазин по книгу. Я просто вибирала листівку. А такий товар я вибираю дуууже довго
Прогулювалися з мамою…) Бачу надпис на асфальті, показую: «Love is the answe…“ Не дописали… «Треба дописати» – каже мама. «Де ж ти крейду
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня. Кумедні, чудернацькі, а іноді трошки сумні. Із філософськими висновками;)
Mirrors. Про пошуки і пізнання себе, свого призначення, шляху. Осмислення пройденого і навколишнього світу. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:) Емоції, почуття, відносини… Те, що робить нас живими і надихає жити.
Формула щастя. Мої думки про те, як жити в гармонії із собою та світом, зберігати мир у душі, радість та любов – у серці. Цей розділ містить психологічні техніки.
Танцювальна Вікіпедія. Мій досвід, пов’язаний із уроками танців. Літературне відображення мого задоволення від цього дивовижного мистецтва.
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)
Круто!!вітаю!!!!!! Дуже рада за тебе!!!
Настю, дякую тобі дуже-дуже!!!