Дозвольте представити, його звати Луні! Бо народжений на квіткове повнолуння! Так його назвала моя мама!

Насправді цю розкіш голубої крові я не за день робила, звичайно! А от фінальні намистинки лягли на полотно саме у весняний містичний день!

На початку травня було, але свого виходу у світ принц мусив чекати – хотіла

Я була дуже, дуже голодна і готова з’їсти все на своєму шляху!

Я – латентний гіпопотам?
Ні, мені так не подобається…) Гіпо неповороткий і громадний… Я не хочу себе такою уявляти…

Я – крокодил! Ні, так теж неправильно! Мені він зовсім не симпатичний!
Крокодил – холоднокровний, а я – гаряча!..

О, придумала!
Я – рись. Рись

«Подивися, коли новий місяць» – просить мама. Я така «ну ладно», а про себе «Дався тобі той новий місяць… Хоча… Я сама – трохи лунатик… Але мені варто скоріше за повнолунням стежити». В кожного – свої потреби, дивлюся. І тут мене осіняє! «А чого новий місяць кожного місяця – в

 (але мені досі не підкорилося…)

Не підкорилося, наче якась невзаємна любов… Велика і фатальна Я про Танець.

Про танець я щойно написала цілий літопис…) Точніше, про мою з ним історію. Але вирішила не ділитися (принаймні зараз, до пори, до часу).

До часу я взагалі не любила танцювати. Танець був для мене якоюсь

«Тріщи – не тріщи, а вже пройшло Водохрещи» – лякали колись українці мороз і заодно передавали із покоління в покоління житейське спостереження – після Богоявлення земля остаточно звернула із зимової колії і прямим курсом йде до станції весни☺️🌿🌸🌿

Бачу, і серед моїх друзів є нащадки давніх українців – не встигли три

 Нове слово у фітнес-науці  Авторський патент

Тренер предвіщає мені велике спортивне майбутнє, якщо м’язи підкачаю (і не перестану займатися, звичайно) Але я дуже за себе вболіваю, щоб не перестати! Тим більше, що стретчінг мені дуже, просто дуже подобається! Почуваєш себе як після сеансу масажу, я вже колись казала! І я досить наполеглива, щоб

Трапилася ця пригода одного манно-туманного дня, у Будапешті. Шорт інтродакшн: це була групова різдвяна подорож, а коли я мандрувала з групами, завжди виходило щось із чимось. Спойлер: по можливості люблю подорожувати або з дуже близькими людьми, або одна.

Така вже я  вдалася від виробника – йти в ногу з колективом і

Хей, а правда сей шедевр на художнє фото тягне?😄 Будь ласка, не треба розуміти прямо і писати мені правду😄

А як би Ви його назвали, до речі? Варіанти:

«Всі штани собі відморозив…»
«Милий, про що ти думаєш?»
«Хатко-хатко, повернися до мене передом, а до лісу – задом»
«А можна, я його розверну?»
«Людина в пошуках сенсу»
«Зимовий

Сниться мені якось дідусь і каже: «Хутір затопило.» Я взагалі намагаюся не особливо морочити собі голову снами і різними забобонами – сприймаю таке в кращому випадку як ігри несвідомого. Але взагалі ніколи не сприймати всерйоз – важко. Дзвонить мама на хутір (а там одна хата живих душ залишилась – старий

Цього року я знову дуже хотіла ялинку. Гарну ялинку. Не просто що-небудь, аби стояло, поки свята, а гарне пухнасте деревце з пружними голочками. Я розумію, це неоднозначна тема, чи варто продавати живі дерева до свят. Але я зараз не про це.

Я дуже хотіла ялинку, хотіла гарну і вчасно. Не таку,