Словом, із появою у моєму гардеробі Інь я почала кликати їх поіменно!

А було це так. Я зустріла Інь у зимовій колекції Ernstings Family. Вона вигравала барвами новонародженого у ранковому морі сонця;) Ніжна азалія плавно перетікала у червону помаранчу із вкрапленнями мрійливої лаванди… Взагалі, я не думала, що мені може личити

Мені здається, що одного разу я знову прийду додому. З чемоданом вражень, досвіду, прожитих днів… Відчиню двері, і минуле життя буде, як уві сні. Невже це все було насправді? Не приснилося?…

Я занурюсь у дитинство і юність, в запах трав і книг, і в химери забутих доріг. Я не знаю, чи

Вперше від осені гуляли Садами принцес. «Сади принцес» – це така суміш старого цвинтаря, напівдикого парку, громадського простору і грядок у ящиках. Восени ми там бродили між ящиків, вчилися розрізняти духмяні трави, вдихали олійний запах соняхів і фотографувалися біля зелених ще дерев, які у магічний спосіб на фото проявлялися позолотою…

Серед

Ось, ми знов тут… Все – як і минулого року, але магія у тому, що цього разу ми прийшли вчасно – на самий Новий рік✨✨✨🌝 Скраєчку  примостилися Церква памʼяті – такий собі казковий затишний теремочок у неороманському стилі, зі шпилем, що розчинився в небі. Над дверима – розкішна багатогранна зоря, а

Вже багато років ми не святкували Новий рік весело. Востаннє мені було по-справжньому радісно на Новий рік, мабуть, ще у дитинстві. Тоді ми з братом брали кермо правління у свої руки: готували новорічну газету, вигадували собі костюми, складали сценарій, купляли подарунки і знаходили конкурси. А батьки? Були запрошеними гостями на

Одного разу я наче оглянулася на себе колишню – ту зовсім юну ще, дитину-дитину. І була вражена легкістю, сміливістю (навіть якоюсь трошки зухвалістю…), здоровою живою агресією, вірою в себе і в краще. Глянула на себе тепер і засмутилася…

На якомусь етапі (сама не помітила, коли) я почала обростати горбами несправджених очікувань,

10 років тому відійшов до Господа мій батько. У нас з татом за ці роки розгортаються дуже інтенсивні відносини, не зважаючи на його відсутність. Іноді я на нього страшенно серджуся. Іноді (в той час, коли не серджуся) люблю. Іноді він приходить до мене у дивовижних снах. Іноді сумую, що він

Я підшукувала собі свята осені. Так, щоб можна було відчути її неповторність і смак. Бо кожна пора року має свої особливі свята: зима – це Різдвяний цикл, весна – сіяння Великодня, літо – від Трійці до Спаса… Та і взагалі: літо само по собі – вже свято! А от осінь

Моя «Квітуча курка» продзьбувалася з яйця небуття ледь не увесь рік! Я купила цю розмальовку під минулу осінь та взялася за роботу, але прийшла весна, і я стомилася від багряно-помаранчевих відтінків. «Весна… Це ж час ніжних співочих пташенят на гілці сакури… От їх зараз хочу робити!» – говорила собі весняна

Взагалі ми пішли на «Овечий день» тільки для того, щоб потрапити за огорожу до овець! Але довелося слухати лекцію, і ми вже думали, що до овець так і не потрапимо. Вівчар розповідав про концепцію підприємства, яке займається озелененням громадського простору, про догляд за овечками, про професію вівчаря. Виявляється, вона стала