Останнім часом я черпаю натхнення і радість життя від літніх людей.
Десь я таке читала, чи то у темпористиці (чи ще в якійсь екзотичній
У світі, повному зусебічних шумів, важливо діяти із внутрішньої тиші. Хтось сказав: «Роби так. Так правильно.» Хтось сказав: «Ми краще знаємо, що для тебе краще.» Хтось сказав: «В тебе немає іншого вибору.» І ніхто не сказав заглиблюватися у себе і віднаходити власний відклик душі, власну міру тіла, власний напрям руху.
Важливо не починати рух, перш ніж розберешся із внутрішнім компасом. Бо яка різниця, як швидко ти їдеш, якщо не в тому напрямку? Хоча, різниця є. Має значення, як швидко ти віддаляєшся від себе – тим довше до себе повертатися.
Важливо починати рух від центру – від того, що зараз є, від того, що насправді має значення, від того, що закладено в тобі. Неможливо взяти за старт уявну точку, відчалити від уявної пристані, відштовхнутися від неіснуючої опори… Взяти основою, точкою відліку, початком змін можна лише реально існуюче – як у зовнішньому світі, так і в собі.
І у цьому пошуку точки опори важливо не вірити голосам, які намагаються засмітити внутрішню тишу. Брехня промовляє через зовнішній шум. Думки і рішення, народжені із навіяного світом шуму, скоріш за все – брехня.
***
У світі, де споконвіку керує брехня, волаючи безліччю голосів, я знаю одне правило: правда промовляє лише із внутрішньої тиші. Я б сказала навіть більше: правда промовляє голосом внутрішньої тиші.
Брехня – складна до розуміння, заплутана, яскраво-патетична, бездоганна з точки зору формальностей… Правда – проста і тиха, радісна і легка, як голос матері, як голос ангела.
У цьому світі, повному брехні, життєво необхідно носити з собою контейнер внутрішньої тиші – як запасний кисневий балон – під водою чи у космосі.
***
Я пробую відкласти плутанину думок і шукаю внутрішньої тиші. Я кожного разу знову намагаюся закрити очі, замість того, щоб пролистати стрічки соціальних мереж. Я вчуся сповільнювати дихання і чути голос тиші. Із заплющеними очами вслухаюся у ритм власного дихання, у клацання серця, відчуваю, як вони притихають від цього стороннього спостереження.
У світі, де тисячі голосів хочуть схилити до стороннього, чужого, вишукано-брехливого або ж просто зайвого… важливо торкнутися пульсу внутрішньої правди і…
… приймати рішення із повноти внутрішньої тиші.
І діяти із повноти внутрішньої тиші.
І говорити правду – із внутрішньої тиші.
І мовчати – із внутрішньої тиші.
І кричати, так кричати… і повертатися до внутрішньої тиші.
І слухати – із внутрішньої тиші і (по)чути… тебе…себе…із глибини душі.
І любити – із внутрішньої тиші.
І робити крок у невідомість, повний внутрішньої тиші крок.
***
Важливо приймати рішення, говорити, діяти із повноти внутрішньої тиші і завжди повертатися до власної осі. Або ще так – триматися осердя своєї душі.
Триматися своєї осі, коли кігті зовнішніх вітрів намагаються розшарпати тебе у різні сторони, відвіявши від внутрішнього центру.
Коли світ намагається похитнути тебе, проковтнути тебе, стверджуючи, що комусь, а не тобі, видніше, як для тебе правильно, що ти маєш зробити і куди іти.
Коли немає опори і немає поручнів, і немає зовнішніх орієнтирів – залишається триматися Бога і триматися внутрішньої осі…
…і повертатися до таємного дому…
…до того місця вглибині душі, де є лиш ти і Бог… І мрії, і любов, і віра…
І надія, що ти, тримаючись Господньої руки, справишся…
І вистоїш, залишишся і будеш… назавжди…
Примарою, марою, привидом… що дивує, лякає, вражає, дратує… але літає на перехресті вітрів, але тримається внутрішньої осі… але є і буде…
…і буде повертатися до внутрішнього дому.
Повертатися до внутрішнього дому, коли у світі шум і буря, і взагалі – просто брехня.
Коли хвилі зовнішнього світу збивають з ніг, пристрасті норовлять затопити душу.
Коли стук твого серця не відбивається в серці іншої людини, а від одного погляду в кохані очі ризикуєш обернутися на камінь.
Коли твоя роль – з іншої історії, а слова твоєї душі – на іншу мелодію.
Коли тебе не запросили на цю вечірку… завжди повертатися до внутрішнього дому.
Важливо збудувати внутрішній дім, щоб було куди повертатися (і щоб завжди бути дома).
***
Діяти із внутрішньої тиші. Триматися своєї осі. Повертатися до таємного дому.
Для того, щоб…
Голосом внутрішньої тиші колисати свою вільну душу.
Оперти її, тендітну і чутливу, на внутрішню вісь .
Із таємного внутрішнього дому зробити оселю для своєї вільної, гідної, повної любові душі.
Схоже у блозі:
Останнім часом я черпаю натхнення і радість життя від літніх людей.
Десь я таке читала, чи то у темпористиці (чи ще в якійсь екзотичній
Тшшш… Говори пошепки. Щоб я (від)чула, як б’ється твоє серце. А хоча… Можеш і взагалі помовчати. Я хочу просто послухати твоє дихання.
Пошепки. Говори
Dolls. Від «Days Of my Life». Історії, які траплялися зі мною щодня.
Mirrors. Про світ, що відображається в мені, і про мене, що відображаюся у світі.
Inter-hearts. Про те, що діється між серцями:) Струмочки тепла, краплинки суму і океан ніжності:)
Good things. Просто вартісні книги та цікаві фільми. На мій смак, звичайно:)