Діяти із внутрішньої тиші

Лис 14, 2021

У світі, повному зусебічних шумів, важливо діяти із внутрішньої тиші. Хтось сказав: «Роби так. Так правильно.» Хтось сказав: «Ми краще знаємо, що для тебе краще.» Хтось сказав: «В тебе немає іншого вибору.» І ніхто не сказав заглиблюватися у себе і віднаходити власний відклик душі, власну міру тіла, власний напрям руху.

Важливо не починати рух, перш ніж розберешся із внутрішнім компасом. Бо яка різниця, як швидко ти їдеш, якщо не в тому напрямку? Хоча, різниця є. Має значення, як швидко ти віддаляєшся від себе – тим довше до себе повертатися.

Важливо починати рух від центру – від того, що зараз є, від того, що насправді має значення, від того, що закладено в тобі. Неможливо взяти за старт уявну точку, відчалити від уявної пристані, відштовхнутися від неіснуючої опори… Взяти основою, точкою відліку, початком змін можна лише реально існуюче – як у зовнішньому світі, так і в собі.

І у цьому пошуку точки опори важливо не вірити голосам, які намагаються засмітити внутрішню тишу. Брехня промовляє через зовнішній шум. Думки і рішення, народжені із навіяного світом шуму, скоріш за все – брехня.

***

У світі, де споконвіку керує брехня, волаючи безліччю голосів, я знаю одне правило: правда промовляє лише із внутрішньої тиші. Я б сказала навіть більше: правда промовляє голосом внутрішньої тиші.

Брехня – складна до розуміння, заплутана, яскраво-патетична, бездоганна з точки зору формальностей… Правда – проста і тиха, радісна і легка, як голос матері, як голос ангела.

У цьому світі, повному брехні, життєво необхідно носити з собою контейнер внутрішньої тиші – як запасний кисневий балон – під водою чи у космосі.

***

Я пробую відкласти плутанину думок і шукаю внутрішньої тиші. Я кожного разу знову намагаюся закрити очі, замість того, щоб пролистати стрічки соціальних мереж. Я вчуся сповільнювати дихання і чути голос тиші. Із заплющеними очами вслухаюся у ритм власного дихання, у клацання серця, відчуваю, як вони притихають від цього стороннього спостереження.

У світі, де тисячі голосів хочуть схилити до стороннього, чужого, вишукано-брехливого або ж просто зайвого… важливо торкнутися пульсу внутрішньої правди і…

… приймати рішення із повноти внутрішньої тиші.

І діяти із повноти внутрішньої тиші.

І говорити правду – із внутрішньої тиші.

І мовчати – із внутрішньої тиші.

І кричати, так кричати… і повертатися до внутрішньої тиші.

І слухати – із внутрішньої тиші і (по)чути… тебе…себе…із глибини душі.

І любити – із внутрішньої тиші.

І робити крок у невідомість, повний внутрішньої тиші крок.

***

Важливо приймати рішення, говорити, діяти із повноти внутрішньої тиші і завжди повертатися до власної осі. Або ще так – триматися осердя своєї душі.

Триматися своєї осі, коли кігті зовнішніх вітрів намагаються розшарпати тебе у різні сторони, відвіявши від внутрішнього центру.

Коли світ намагається похитнути тебе, проковтнути тебе, стверджуючи, що комусь, а не тобі, видніше, як для тебе правильно, що ти маєш зробити і куди іти.

Коли немає опори і немає поручнів, і немає зовнішніх орієнтирів – залишається триматися Бога і триматися внутрішньої осі…

…і повертатися до таємного дому…

…до того місця вглибині душі, де є лиш ти і Бог… І мрії, і любов, і віра…